Справа № 22-ц/793/2599/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 47 Коваль А. Б.
Доповідач в апеляційній інстанції
Скіць М. І.
29 жовтня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоСкіця М. І.
суддівОхріменко Н. І. , Захарової А. Ф.
при секретаріВосколович Ж.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_10, ОСОБА_11, про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відновлення її меж шляхом знесення самочинно збудованої споруди, -
В червні 2013 року ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що вони являються співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1, до якого виділена і закріплена земельна ділянка площею 2 035 кв.м. По сусідству з ними, у вказаному житловому будинку АДРЕСА_1 проживає відповідач ОСОБА_6
Зазначали, що згідно рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 липня 2004 року встановлено межі і визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, відповідно до якого було виділено у спільне користування земельну ділянку під спільне подвір'я з проходом шириною в 1 метр вздовж підпірної бутової стіни від вул. Садової до житлового будинку для забезпечення можливості проходу та ремонту підпорної стіни та спільного внутрішнього дворового водопроводу.
Позивачі вказують, що ОСОБА_6 самовільно, без відповідного дозволу на будівництво, без дозволу та погодження землекористувачів земельної ділянки, самоправно зайнявши частину земельної ділянки спільного користування, самочинно збудував на її частині споруду розміром 2,85 кв.м. х 6,45 кв.м.
Між ними та ОСОБА_6 ніякого договору, щодо будівництва будівлі на земельній ділянці спільного користування укладено не було, дозволу або погодження землекористувачів також надано не було, тому відповідач в односторонньому порядку на власний розсуд самовільно володіє та користується їх спільною земельною ділянкою, використовуючи її не за цільовим призначенням, чим порушує стан земельної ділянки та їх права, як співвласників.
На їх неодноразові звернення про знесення незаконно збудованої споруди на земельній ділянці спільного користування, полягає у її незаконній забудові, чим грубо порушено їх права землекористувачів і позбавлено їх права користування земельною ділянкою.
В зв'язку з тим, що ОСОБА_6 позбавив їх спільного проходу і доступу до підпірної бутової стіни (цегляного муру), який вони разом за спільні кошти ремонтують (відповідач жодного разу на ремонт муру коштів не надавав), а натомість ще й самовільно насадив на ньому дерева, які під час росту своїм корінням почали руйнувати мур, а його ремонт та відновлення відповідач категорично відмовився здійснювати, вважають, що їх права як співвласників грубо порушуються..
Крім того, при прокладанні каналізації ОСОБА_6 було демонтовано покриття спільної доріжки та загального двору. На неодноразові звернення щодо відновлення не реагує.
Це створює незручності в користуванні земельною ділянкою спільного користування.
Просили суд зобов'язати ОСОБА_6 повернути та привести самовільно зайняту ним земельну ділянку спільного користування по АДРЕСА_1 у придатний для використання стан, а саме: усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою спільного користування по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідача знести самовільно збудовано споруду розміром 2,85кв.м. х 6,45кв.м з відновленням меж земельної ділянки спільного користування.
Зобов'язати ОСОБА_6 зрізати дерева на мурові та біля нього, що призводять до руйнації самого муру.
Зобов'язати ОСОБА_6 відновити камінне покриття на ділянці спільного двору та асфальтне покриття стежки загального користування.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2014 року позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_6 повернути та привести самовільно зайняту ним земельну ділянку спільного користування по АДРЕСА_1 у придатний для використання стан, а саме: усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою спільного користування по АДРЕСА_1, шляхом знесення самовільно збудовано споруд розміром 2,85кв.м. х 6,45кв.м. з відновленням меж земельної ділянки спільного користування.
Зобов'язано ОСОБА_6 зрізати дерева на мурові та біля нього , що призводять до руйнації самого муру.
Зобов'язано ОСОБА_6 відновити камінне покриття на ділянці спільного двору та асфальтне покриття стежки загального користування.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 сплачений ними судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп., по 76 грн. 46 коп. кожному.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Так згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним процесуальним нормам судове рішення не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем використовується для власних потреб частина земельної ділянки, яка виділена у спільне користування, чим порушує права та інтереси інших співвласників.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права. Тобто предмет судового розгляду формулюється в позовній заяві, в якій позивач зазначає свої вимоги.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу.
Тобто в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд повинен встановити чи дійсно порушуються права співвласників зведенням самочинного будівництва одним із них.
Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно із ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 5 постанови від 30 березня 2012 року N 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" роз'яснено, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування, а у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК).
Отже, чинне законодавство не визнає самочинне будівництво об'єктом правового захисту, крім передбаченого ч. 3 ст. 376 ЦК України випадку, а тому правовими наслідками самочинного будівництва, в разі звернення до суду з позовом є або знесення такого будівництва, або проведення відповідної його перебудови.
Слід зазначити, що п. 22, вищезазначеної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ також роз»яснено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Указані положення ЗК України і ЦК України повністю відповідають захисту права власності, яке гарантується ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 липня 2004 року визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 відповідно до якого було виділено в спільне користування земельну ділянку під спільне подвір'я з проходом шириною 1 м вздовж підпорної бутової стіни від вул. Садової до житлового будинку для забезпечення можливості проходу та ремонту підпорної стіни та спільного внутрішньо дворового водопроводу.
Судом встановлено, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 06 лютого 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання права власності на самочинне будівництво і про призначення порядку користування житловими приміщеннями та господарськими і технічними будівлями і спорудами - відмовлено.
Проте ні в самій позовній заяві, ні в рішенні суду по даній справі не зазначено місце розташування самочинно збудованої будівлі на земельній ділянці спільного користування.
Також в позовній заяві вказано в якому місці по периметру земельної ділянки ОСОБА_6 позбавив їх спільного проходу і доступу до підпірної стіни та насадив дерева, і яким чином насадження руйнують мур.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається із доданих до матеріалів справи в якості доказу фотографії, не є зрозумілим, що являється самочинною будівлею( а/с 101), не зазначено, яка саме частина земельної ділянки спільного користування знаходиться під самочинним будівництвом (а/с 102) та не вказано на якій земельній ділянці розташоване самочинне будівництво і де саме ?
Посилання суду на те, що рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 листопада 2006 року є преюдиціальним при розгляді даної справи, не відповідає вимогам ст. 61 ЦПК України, таке рішення може бути лише одним із доказів у справі, яке оцінюється судом відповідно до положень ст. 212 ЦПК України.
Крім того, при розгляді справи не було взято до уваги покази третіх осіб, також співвласників будинку, які не мали претензій до відповідача.
Також слід зазначити, що в матеріалах справи наявні лише витяги з технічної документації на будинок станом на 2005 рік та викопіровки висновку експертизи за 2006 рік.
Згідно вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, постановлення рішення із порушенням вимог матеріального або процесуального права.
За таких обставин, ухвалене у справі судове рішення при неповному з'ясуванні обставин по справі та невідповідності висновків суду обставинам по справі, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 218 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2014 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12 до ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_10, ОСОБА_11 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відновлення її меж шляхом знесення самочинно збудованої споруди - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :