Справа № 22-ц/793/2720/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 5, 59 Коваль А. Б.
Доповідач в апеляційній інстанції
Охріменко Н. І.
10 листопада 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОхріменко Н. І.
суддівЗахарової А. Ф. , Скіця М. І.
при секретаріЖуравель Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Уманського відділення РЕР УДАІ МВС України в Черкаській області про визнання довідки-рахунку недійсною, визнання незаконною та скасування перереєстрації автомобіля, визнання автомобіля спільною сумісною власністю та зобов'язання вчинити певні дії,
позивач звернувся до суду з вказаним позовом, яким просив суд визнати недійсною довідку-рахунок №203912 від 30 червня 2010 року; визнати недійсною та скасувати перереєстрацію автомобіля НОМЕР_1, 2008 року випуску, з ОСОБА_6 на ОСОБА_7, вчинену на підставі довідки-рахунку №203912; визнати автомобіль Nissan Tiida» д.н.з. НОМЕР_1, 2008 року випуску, спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_9 та зобов'язати Уманське ВРЕР УДАІ УМВС України в Черкаській області зареєструвати вказаний автомобіль на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_8 по ? частині за кожним. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що з 11 липня 1998 року по 24 грудня 2010 року ОСОБА_9 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі, після розірвання якого позивачка відновила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_8. Спірний автомобіль придбано подружжям під час перебування у шлюбі - 08 червня 2010 року, однак відповідач ОСОБА_6 без письмової згоди другого з подружжя, як співвласника, продав автомобіль своїй матері ОСОБА_7 на підставі довідки-рахунку, чим порушив права позивача.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2014 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та закрити провадження у справі в частині визнання незаконною та скасування перереєстрації спірного автомобіля та зобов'язання ДАІ зареєструвати автомобіль, застосувати позовну давність до позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вказують на те, що заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2010 року розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 та встановлено, що подружжя з початку 2010 року не проживало однією сім'єю та спільного господарства не вело, отже спірний автомобіль не є предметом спільної сумісної власності сторін у справі. Автомобіль придбано за особисті кошти ОСОБА_6 тоді, коли фактичні шлюбні стосунки подружжя припинилися. Кошти на придбання автомобіля дали йому батьки,які мали кошти від продажу автомобіля Фольксваген. Апелянти вказують, що наразі закінчився 3-річний строк позовної давності відносно вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу. Апелянти вважають, що позовні вимоги про визнання незаконною та скасування перереєстрації спірного автомобіля та про зобов'язання органу ДАІ зареєструвати автомобіль мають розглядатися в порядку КАС України адміністративним судом, що є підставою для закриття провадження у даній справі у відповідній частині.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав та мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірний автомобіль є предметом спільної сумісної власності подружжя, оскільки його придбано під час шлюбу, а чоловік, у порушення законодавства, продав автомобіль без письмової згоди дружини, що, зокрема, свідчить про неправомірність реєстрації права власності на автомобіль за новим власником.
Однак із правильністю цих висновків суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.
При розгляді справи встановлено, що з 11 липня 1998 року ОСОБА_9 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі, який розірвано у судовому порядку 24 грудня 2010 року. Після розірвання шлюбу ОСОБА_9 повернула собі дошлюбне прізвище - ОСОБА_8.
08 червня 2010 року відповідач зареєстрував за собою право власності на автомобіль НОМЕР_1. У подальшому згідно довідки-рахунку №283912 від 30 червня 2010 року право власності на вказаний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_7
Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2010 року (а.с.5), яке набрало законної сили, розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 та встановлено, що подружжя з початку 2010 року не проживало однією сім'єю та спільного господарства не вело.
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 20 грудня 2012 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя відмовлено. При цьому однією з позовних вимог була вимога про поділ автомобіля НОМЕР_1. Під поділом майна мається на увазі визнання за членами подружжя права власності на певну частину в майні.
Відповідно до положень ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином вказані вище висновки щодо часу припинення фактичних шлюбних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_9, викладені у заочному рішенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2010 року, мають преюдиціальне значення при розгляді даної справи у якій беруть участь ті самі сторони.
Згідно ч.6 ст.57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Пленум ВСУ у п.30 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» надав судам роз'яснення про те, що якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин.
У аспекті викладеного, оскільки спірний автомобіль відповідачем придбано 08 червня 2010 року, тобто приблизно через півроку після фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин, що встановлено рішенням суду, підстав для висновку про те, що цей автомобіль є предметом спільної сумісної власності подружжя не має. Колегія суддів вважає, що доводи про те, що кошти від продажу 30 червня 2010 року автомобіля витрачено на спільні потреби подружжя не свідчать про протилежне, оскільки за змістом ч.2 ст.3 СК України для шлюбних відносин характерна наявність одночасно спільного проживання, спільного побуту, взаємних прав та обов'язків у членів подружжя, проте у даному випадку на момент придбання автомобіля сторони спільно не проживали та не мали спільного побуту.
Відповідно до роз'яснень, вказаних у п.11 постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі», у разі недоведеності позовних вимог та пропуску строку позовної давності суд має відмовити у їх задоволенні з підстав недоведеності, що має місце у даному випадку, тому апеляційні доводи про пропуск позивачем строку позовної давності апеляційним судом не оцінюються та не є підставою для відмови у позові саме з цієї підстави.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення по справі, які суд вважав доведеними, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки позовні вимоги про визнання недійсною довідки-рахунку №203912 від 30 червня 2010 року на підставі якої здійснено продаж автомобіля, визнання недійсною та скасування перереєстрації автомобіля, визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя та зобов'язання органу ДАІ зареєструвати автомобіль по ? частині за кожним із подружжя, ґрунтуються на твердженні про те, що цей автомобіль є предметом спільної сумісної власності подружжя, яке не знайшло свого підтвердження у ході розгляду справи апеляційним судом, у задоволенні позову слід відмовити повністю, скасувавши рішення суду першої інстанції.
Зі змісту роз'яснень пленуму ВССУ, наданих судам у п.27 постанови «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», слідує, що в поряду цивільного судочинства у разі участі у справі фізичних осіб суд може відповідно до частини першої статті 21, статті 393 ЦК визнати незаконним і скасувати акт, виданий владним органом, повністю або частково, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси.
З урахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє апеляційні доводи про порушення судом юрисдикції при розгляді позовних вимог щодо державної реєстрації автомобіля, та вважає, що, оскільки в першу чергу позов у даній справі стосується захисту права власності позивача (особистого цивільного права) та обґрунтовується нормами сімейного законодавства, указані позовні вимоги можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Уманського відділення РЕР УДАІ МВС України в Черкаській області про визнання довідки-рахунку недійсною, визнання незаконною та скасування перереєстрації автомобіля, визнання автомобіля спільною сумісною власністю та зобов'язання вчинити певні дії, - скасувати.
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :