Копія
Справа № 822/4277/14
03 листопада 2014 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіДанилюк У.Т.
при секретаріГорячій Д.Л.
за участі:позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати незаконною відмову відповідача у невиплаті вартості речового майна на суму 5202,59 грн.. та зобов'язати його виплатити таку суму, а також моральні збитки в сумі 2500 грн.
Вартість речового майна, належного до видачі до 11.03.2010 року, складає 150,80 грн., з 11.03.2000 року - 5051,79 грн..
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині визнання відмови незаконною та зобов'язання виплатити вартість речового майна, належного до видачі по 11 березня 2000 року залишено без розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 23 грудня 2010 року він був звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я, 29 грудня 2010 року його було виключено із списків особового складу військової частини. Однак відповідач станом на 28 лютого 2011 року не видав йому передбачене речове майно та не виплатив його вартості, що підтверджується довідкою- розрахунком №27 від 17.02.2011 року.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з вказаних в позовній заяві підстав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. 22 жовтня 2014 року ним були подані письмові заперечення, згідно яких в задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд звертає увагу на наступне.
Так, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 21.04.2011 року по справі 2а/2218/4582/11 визнано протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 вартості речового майна на загальну суму 4575,00 грн.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 вартість речового майна на загальну суму 4575,00 грн. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральні збитки в сумі 1000 грн.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.01.2013 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково .
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 вартості речового майна на загальну суму 4575,00 грн. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 вартість речового майна на загальну суму 4575,00 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.07.2014 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 21 квітня 2011 року та постанову постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними та стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ч.5 ст.227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Судом встановлено, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2010 року №278, старшину військової служби за контрактом ОСОБА_1 , звільненого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 23 грудня 2010 року №304-пм з військової служби у запас, 29 грудня 2010 року виключено із списків особового складу частини.
Відповідно до довідки №27 про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас з 11.03.2000 року, становить 5051,79 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII (у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року № 1459-III (набрав чинності з дня його опублікування - 11.03.2000 року) призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації замість речового майна.
Законом України від 3 листопада 2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" статтю 9 Закону № 2011-XII викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1, якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
При цьому положення ч. 2 ст. 9-1 Закону N 2011-XII регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
Разом з цим, відповідно до п.27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 (далі - Положення), військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на момент звернення ОСОБА_1 щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон № 2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням Закону № 2011-XII.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2013 року (справа № 21-38а13) та від 18 червня 2013 року (справа №21-191а13).
Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно після березня 2000 року на суму 5051,79 грн. задоволенню не підлягають. В зв'язку з цим відсутні й підстави для вирішення питання про відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 2500 грн.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 11, 69-71, 86, 158-163, 167, 227, 244-2, 254 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 06 листопада 2014 року
Суддя/підпис/У.Т. Данилюк
"Згідно з оригіналом" Суддя У.Т. Данилюк