Справа № 675/2135/14-ц
Провадження № 2/675/499/2014
"31" жовтня 2014 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., при секретарі судового засідання - Гук-Миронюк Ю. Г., за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Юзини В. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ізяславському районі Хмельницької області про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся у Ізяславський районний суд Хмельницької області з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ізяславському районі Хмельницької області про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивував тим, що 19 грудня 1991 року під час роботи на посаді будівельника у колгоспі ім. Щорса с. Топори Ізяславського району Хмельницької області з ним стався нещасний випадок. Під час проведення штукатурних робіт зовнішньої стіни медпункту обломилась риштовка, внаслідок чого ОСОБА_1 впав з висоти та отримав двосторонній перелом правої ноги. У зв'язку з вказаною травмою з 19 грудня 1991 року по травень 1992 року позивач лікувався у хірургічному відділенні Ізяславської центральної районної лікарні. На підприємстві було проведено розслідування нещасного випадку та 26 травня 1992 року складено відповідний акт № 1 форми Н-1, у якому помилково зазначено, що датою нещасного випадку є 25 травня 1992 року. Внаслідок нещасного випадку ОСОБА_1 з 21 березня 2013 року встановлено третю групу інвалідності довічно. Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК серії АБ № 0013779 06 травня 2014 року йому було встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом та визначено потребу в придбанні лікарських засобів та виробів медичного призначення.
Після цього позивач звернувся до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ізяславському районі Хмельницької області з проханням призначити страхові виплати, пов'язані з втратою працездатності. Однак, відповідач відмовив у призначенні страхових виплат, мотивуючи тим, що представлений акт № 1 форми Н-1 від 26 травня 1992 року оформлений з порушенням вимог законодавства.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представники відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ізяславському районі Хмельницької області Ярошенко Т. П. та Юзина В. С. під час судового розгляду справи заперечили проти позовних вимог. Зазначали, що оформлений відносно ОСОБА_1 акт № 1 форми Н-1 від 26 травня 1992 року не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки він складений формально, не всі його пункти заповнені, акт скріплений печаткою колгоспу ім. Щорса, а записи в трудовій книжці позивача скріплені печаткою ТОВ «Топори», дата нещасного випадку, вказана в вказаному акті, не відповідає даті нещасного випадку згідно представлених довідок МСЕК. Однак, у останньому судовому засіданні представник відповідача Юзина В. С. позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
За положеннями ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Судом об'єктивно встановлено, що з травня по грудень 1991 року ОСОБА_1 працював будівельником у колгоспі ім. Щорса с. Топори Ізяславського району Хмельницької області та був прийнятий в члени цього колгоспу.
Зазначена обставина підтверджується довідкою КСП ім. Щорса с. Топори Ізяславського району Хмельницької області від 05 квітня 1993 року № 43, довідкою архівного відділу Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області від 23 жовтня 2014 року № 188/04-07, довідкою районного трудового архіву Ізяславської районної ради Хмельницької області від 27 жовтня 2014 року № 93, записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20 січня 1983 року та не заперечується сторонами.
Згідно з актом № 1 форми Н-1 від 26 травня 1992 року, під час роботи в колгоспі ім. Щорса при будівництві медичного пункту ОСОБА_1 отримав травму, впавши з висоти.
У відповідності до виписки з акта обстеження у ВТЕК від 14 серпня 1997 року внаслідок виробничої травми позивач втратив професійну працездатність на 50 %.
Згідно з випискою з акту огляду МСЕК серії 2-18 АИ № 027596 від 02 лютого 1999 року в зв'язку з виробничою травмою ОСОБА_1 втратив професійну працездатність на 40 %.
Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК серії АБ № 0013779 06 травня 2014 року йому було встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом та визначено потребу в придбанні лікарських засобів та виробів медичного призначення.
З 21 березня 2013 року позивачу встановлено третю групу інвалідності загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату, що підтверджується довідками до акта огляду МСЕК серії АВ №№ 0147119, 0347462.
У подальшому ОСОБА_1 звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ізяславському районі Хмельницької області про призначення страхових виплат, однак, згідно листа відповідача від 30 травня 2014 року № 127 йому відмовлено у цьому з посиланням на те, що акт № 1 форми Н-1 від 26 травня 1992 року не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки він складений формально, не всі його пункти заповнені, дата нещасного випадку, вказана в акті, не відповідає даті нещасного випадку згідно представлених довідок МСЕК, у довідці МСЕК про визначення 3-ї групи інвалідності причиною інвалідності визначене загальне захворювання.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
За вимогами ст. 30 цього ж Закону, ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я.
Відповідно до п. 1 Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого Постановою Президії ВЦРПС від 17 серпня 1989 року № 8-12 (чинного на час настання нещасного випадку), дане Положення встановлює порядок розслідування та обліку нещасних випадків, які стались з робітниками, службовцями, колгоспниками, учнями, студентами та іншими особами на виробництві. Дія положення розповсюджується на державні підприємства, установи, організації, колгоспи, інші кооперативні підприємства, військові частини тощо.
Пунктом 1.4 цього Положення передбачено, що нещасний випадок на виробництві, який викликав втрату у працівника працездатності не менше одного дня, оформляється актом форми Н-1.
Згідно з п. 1.5 даного Положення, відповідальність за правильне та своєчасне розслідування і облік нещасних випадків на виробництві, оформлення актів форми Н-1, розробку і реалізацію заходів по усуненню причин нещасного випадку несе керівник підприємства (структурного підрозділу).
У відповідності до п. 1.7 Положення, у випадку виявлення порушень в правильності оформлення акту форми Н-1 технічний інспектор праці, представник відповідного органу державного нагляду на підконтрольних підприємствах мають право вимагати від керівництва підприємства його переоформлення.
Оскільки колгосп ім. Щорса та його правонаступники на даний час припинили існування і вказана обставина не заперечується сторонами, у такому випадку факт нещасного випадку слід встановити в судовому порядку.
При цьому, суд враховує, що Фонд самостійно не має можливості встановити підтвердження відповідного факту показами свідків чи іншими доказами. Такі процесуальні повноваження має тільки суд.
Як убачається з акту № 1 форми Н-1, складеного відносно ОСОБА_1 26 травня 1992 року, датою нещасного випадку у ньому помилково вказано 25 травня 1992 року.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що у спірний період вона працювала секретарем Топорівської сільської ради Ізяславського району. У грудні 1991 року з ОСОБА_1 дійсно стався нещасний випадок. Тоді він працював у колгоспі ім. Щорса, виконував роботи по будівництву медпункту. Внаслідок нещасного випадку позивач зламав ногу, а тому голова колгоспу виділив автомобіль, яким останнього завезли в Ізяславську центральну районну лікарню.
Свідок ОСОБА_7 суду також підтвердив, що ОСОБА_1 дійсно працював будівельником на вищевказаному підприємстві, а також, що нещасний випадок із ним стався саме у грудні 1991 року.
Як убачається з показів свідка ОСОБА_8, наданих у судовому засіданні, у спірний період свідок працював головним інженером у колгоспі ім. с. Топори Ізяславського району, а тому відповідав за дотримання правил техніки безпеки на цьому підприємстві. Нещасний випадок стався із ОСОБА_1 саме 19 грудня 1991 року. Однак, розслідування вказаного нещасного випадку та оформлення акта форми Н-1 проведено тільки 26 травня 1992 року, оскільки керівництво підприємства розраховувало, що травма буде оформлена як побутова. Свідок оформляв вказаний акт, однак, з неуважності не вірно вказав дату нещасного випадку. З 2002 по 2004 роки свідок очолював ТОВ «Топори», яке було правонаступником колгоспу ім. Щорса, та, оскільки дані про роботу позивача на підприємстві не були занесені до його трудової книжки, він вніс відповідні записи та скріпив їх печаткою товариства. На даний час ТОВ «Топори» ліквідовано. Частину документації підприємства передано до архіву, а решту - знищено.
Об'єктивно дата настання нещасного випадку підтверджується також і даними амбулаторної картки ОСОБА_1, де вказано, що він лікувався в хірургічному відділенні Ізяславської центральної районної лікарні саме з 19 грудня 1991 року.
Таким чином, суд знаходить достатньо підстав для встановлення факту нещасного випадку на виробництві, який стався з позивачем 19 грудня 1991 року.
За вимогами ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: 1) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; 2) подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; 3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку. Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначені у ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» підстави для відмови у страхових виплатах у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ізяславському районі Хмельницької області були відсутні.
Вищевказаний акт форми Н-1 від 26 травня 1992 року, оформлений відносно ОСОБА_1, є чинним, оскільки не визнаний недійсним та не скасований у судовому порядку.
Неналежне оформлення уповноваженою особою трудової книжки позивача не позбавляє його права на отримання страхових виплат, оскільки факт його роботи в колгоспі ім. Щорса підтверджується відповідними доказами, дослідженими судом у судовому засіданні.
Крім того, відповідальність за ведення трудових книжок та оформлення актів форми Н-1 несе керівник підприємства, а тому позивач не може відповідати за невиконання роботодавцем покладених на нього нормотворцем обов'язків та за відсутність належного контролю за цим органів державної влади.
Зважаючи на встановлені судом обставини справи, у відповідності до вищевказаних норм матеріального права суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача призначити відповідні страхові виплати.
При цьому, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання датою настання нещасного випадку, що стався з позивачем, 19 грудня 1991 року слід відмовити, оскільки належним способом захисту прав ОСОБА_1 у даному випадку є встановлення відповідного юридичного факту та зобов'язання до вчинення дій по призначенню страхових виплат.
На підставі викладеного, керуючись Положенням про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженим Постановою Президії ВЦРПС від 17 серпня 1989 року № 8-12, ст.ст. 2, 14, 21, 28, 30, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст. 3, 10-11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ізяславському районі Хмельницької області про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Встановити факт нещасного випадку на виробництві, який стався з ОСОБА_1 19 грудня 1991 року при виконанні робіт на посаді будівельника у колгоспі ім. Щорса с. Топори Ізяславського району Хмельницької області.
Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ізяславському районі Хмельницької області призначити ОСОБА_1 страхові виплати, пов'язані із відшкодуванням шкоди, завданої йому внаслідок нещасного випадку на виробництві, що мав місце 19 грудня 1991 року, у виді щомісячних страхових виплат втраченого заробітку залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
У решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Хмельницької області через Ізяславський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: підпис В. І. Столковський
Згідно з оригіналом: суддя
Секретар: