27 жовтня 2014 рокум. Ужгород№ 807/587/14
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі судового засідання Симканич Ю.В.
сторін та осіб, які беруть участь у справі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача 1 - Попельського С.М.,
відповідач 2 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання бездіяльності незаконною, скасування наказу та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 яким просить суд:
1.Визнати не зарахування періоду навчання ОСОБА_1 з 01.09.1985р. по 01.08.1988 р. у Львівській республіканській спецшколі-інтернаті з поглибленим вивченням російської мови і літератури та посиленою військово-фізичною підготовкою до загального строку військової служби та строку безперервної служби у Збройних Силах України Закарпатським обласним військовим комісаріатом згідно із постановою Великоберезнянського районного суду від 19 грудня 2011 року за позовом заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії - неправомірним.
2.Визнати накази (по стройовій частині військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . від30.12.2013р. №246 та від 22.01.14р. №10 про виключення ОСОБА_1 30 грудня 2013 року із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , як таки що не містять повного забезпечення грошовим забезпеченням - незаконними.
3.Зобов'язати військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 скасувати накази (по стройовій частині) від 30.12.13 року №246, від 22.01.14р. №10 та видати новий наказ (по стройовій частині) про виключення ОСОБА_1 із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 на дату повного розрахунку за видами.
28.03.2014 року за вх№4493 на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог відповідно до, якої позивач просить суд:
1) визнати не зарахування періоду навчання ОСОБА_1 з 01.09.1985р. по 01.08.1988 р. у Львівській республіканській спецшколі-інтернаті з поглибленим вивченням російської мови і літератури та посиленою військово-фізичною підготовкою до загального строку військової служби та строку безперервної служби у Збройних Силах України Закарпатським обласним військовим комісаріатом згідно із постановою Великоберезнянського районного суду від 19 грудня 2011 року за позовом заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії - неправомірним;
2)визнати накази (по стройовій частині) військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 30.12.2013р. №246 та від 22.01.14р. №10 про виключення ОСОБА_1 30 грудня 2013 року із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , як таки що не містять повного забезпечення грошовим забезпеченням - незаконними;
3) зобов'язати військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 скасувати накази (по стройовій частині) від 30.12.13 року №246, від 22.01.14р. №10 та видати новий наказ (по стройовій частині) про виключення ОСОБА_1 із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 на дату повного розрахунку за видами забезпечення;
4)стягнути з Закарпатського обласного військового комісаріату 10000 десять тисяч) грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_1 ;
5) стягнути з військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 20000 (двадцять тисяч) грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом (по особовому складу) начальника Генерального штабу-головнокомандувача Збройних Сил України від 03.12.2013 року №844 позивач був звільнений з військової служби з посади військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 в запас за частиною 6 пункту «б» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я. Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 30.12.2013 року за №246 з 30 грудня 2013 року був виключений із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення. Не погоджуючись із змістом наказу (по стройовій частині) військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.12.13 №246 позивач подав заяву від 09.01.2014 року на ім'я військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (вх. №3 від 10.01.14р.) з вимогою усунути очевидні порушення, які були викладені в заяві. Листом від 25.01.2014 року за №6 військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_1 надав витяг з наказу (по стройовій частині) від 22.01.2014 року №10, яким доповнив оскаржений наказ (по стройовій частині) від 30.12.13 №246 додатковим абзацом №9. Позивач вважає, що наказ (по стройовій частині) військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 22.01.14р. №10, відтак і наказ (по стройовій частині) військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 30.12.13 №246 є незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Крім того позивач вказує на те, що Постановою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2011 року за №2а-576/11, яка набула законної сили, постановлено: визнати неправомірною бездіяльність командування ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу військової служби та строку безперервної служби у Збройних Силах України строк навчання у Львівській республіканській спецшколі-інтернаті з поглибленим вивченням російської мови і літератури та посиленою військово-фізичною підготовкою; зобов'язати командування ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувати ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1985 року по 01.08.1988 року у Львівській республіканській спецшколі-інтернаті з поглибленим вивченням російської мови і літератури та посиленою військово-фізичною підготовкою до загального строку військової служби та строку безперервної служби у Збройних Силах України, внести зміни у всі відповідні документи та провести у зв'язку з цим перерахунок розміру щомісячного грошового забезпечення. Однак, військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_1 після отримання постанови Великоберезнянського районного суду від 19.12.2011 року наказ про вислугу років із врахуванням судового акту не видав, розмір грошового забезпечення в бік збільшення не змінив, чим позбавив позивача на отримання у належному розмірі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер). Зазначене порушення, потягнуло за собою позбавлення позивача права на належний розмір грошового забезпечення в період з січня 2012 року, так і під час розрахунку перед звільненням з військової служби в період виключення із списків особового складу в силу п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» під час виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У зв'язку з чим, наказ (по стройовій частині) військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 22.01.14р. №10, відтак і наказ (по стройовій частині) військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 30.12.13 №246 є незаконними та такими, що підлягає скасуванню. Позивач в заяві про уточнення позовних вимог вказує на те, що в період досудового розв'язання спору "за результатом видання відповідачем-2 оскаржуваного наказу (по стройовій частині) від 30.12.2013 року №246 до його звернення до суду 24.02.14р. він зазнав погіршення стану здоров'я на фоні психологічних хвилювань. З огляду на характер і тривалість душевних страждань, що він зазнав, йому значні спричинені вимушені зміни та незручності в житті, порушення звичного ритму життя, спокою, інші негативні наслідки і переживання, повну втрату засобів на проживання, значних тривалих зусиль для захисту порушеного права, нести витрати, заподіяння йому винними діями відповідачами моральної шкоди. За таких обставин просить задовольнити уточненні позовні вимоги в цілому.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з мотивів, що наведені в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, зокрема наголошував на тому, що з ним не було проведено повного розрахунку, відтак відповідачі не були вправі виключати його зі списків особового складу.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні позов не визнав просив суд відмовити в задоволенні такого з мотивів наведених у письмових запереченнях проти позову та доповненнях до заперечень (а.с.а.с.69-70, 120-121).
Відповідач 2 військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву якою просив провести розгляд справи за його відсутності при цьому вказав, що проти позову заперечує з мотивів викладених у запереченнях проти позову поданих Закарпатським обласним військовим комісаріатом (а.с.68).
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача 1, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 грудня 2011 року Великоберезнянським районним судом винесено постанову у справі за позовом заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії. Даним рішенням позов задоволено та визнано неправомірною бездіяльність командування ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови зарахування ОСОБА_1 до загального стажу військової служби та строку безперервної служби у Збройних силах України строк навчання у Львівській республіканській спецшколі-інтернаті з поглибленим вивченням російської мови і літератури та посиленою військово-фізичною підготовкою. Зобов'язано командування ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувати ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1985 року по 01.08.1988 року у Львівській республіканській спецшколі-інтернаті з поглибленим вивченням російської мови і літератури та посиленою військово-фізичною підготовкою до загального строку військової служби та строку безперервної служби у Збройних силах України, внести зміни у всі відповідні документи та провести у зв'язку з цим перерахунок розміру щомісячного грошового забезпечення (а.с.13-14).
Щодо позовної вимоги про визнання не зарахування періоду навчання ОСОБА_1 з 01.09.1985р. по 01.08.1988 р. у Львівській республіканській спецшколі-інтернаті з поглибленим вивченням російської мови і літератури та посиленою військово-фізичною підготовкою до загального строку військової служби та строку безперервної служби у Збройних Силах України Закарпатським обласним військовим комісаріатом згідно із постановою Великоберезнянського районного суду від 19 грудня 2011 року за позовом заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії - неправомірним суд констатує наступне.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року (а.с.48-49) провадження у справі 807/587/14 було зупинено відповідно до ст.156, КАС України, до набрання законної сили судовими рішеннями у справі № 1319/14/876, за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 19.12.2011 року по справі № 2а-576/11 на яку позивач посилається у тексті поданої позовної заяви та у її прохальній частині, яка знаходиться на розгляді Львівського апеляційного адміністративного суду.
27.08.2014 року за вх. №11922 від військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 надійшла відповідь на запит від 14 серпня 2014 року №807/587/14 разом з копією постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014 року (а.с.58, 59-60).
Як вбачається з тексту постанови Львівського апеляційного адміністративного суду колегією суддів встановлено, що ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, в якому з 01.09.1985 року по 01.08.1988 року навчався позивач, не належить до військових навчальних закладів, а створений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року №409 «Про реформу системи військової освіти» з метою підготовки кандидатів для вступу до цих закладів, тому навчання у ньому не можна вважати навчанням у військовому навчальному закладі, а відтак і проходження військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у частині четвертій статті 2 Закону №2232-XII.
Відтак постанову Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 19.12.2011 року, скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до статті 72 частини 1 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За наведених обставин суд приходить до переконання, що в цій частині позову слід відмовити.
Щодо позовних вимог про визнання наказу (по стройовій частині) військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . від30.12.2013р. №246 та від 22.01.14р. №10 про виключення ОСОБА_1 30 грудня 2013 року із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , як таких що не містять повного забезпечення грошовим забезпеченням незаконними та зобовязано військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 скасувати накази (по стройовій частині) від 30.12.13 року №246, від 22.01.14р. №10 та видати новий наказ (по стройовій частині) про виключення ОСОБА_1 із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 на дату повного розрахунку за видами забезпечення суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що Наказом начальника Генерального штабу-головокомандувача Збройних Сил України від 03.12.2013 року №844 (по особовому складу) ОСОБА_1 було звільнено з військової служби з посади військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 в запас за ч.6 п. «б» ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я (а.с.9).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що пунктом 1 Наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.12.2013 року за №246 (по стройовій частині) ОСОБА_1 з 30 грудня 2013 року виключено із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення (а.с.10).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджуючись з вищевказаним наказом звернувся до Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 з заявою від 10.01.2014 року про відкликання рапорту про згоду на виключення ОСОБА_1 зі списків Закарпатського ОВК від 30.12.2013 року без проведення необхідних розрахунків до внесення виправлень та змін у некоректний за правовою оцінкою наказ (а.с.7).
У зв'язку з цим Військовим комісаром Закарпатського обласного військового комісаріату був виданий Наказ № 10 від 22.01.2014 року (по стройовій частині), яким доповнено пункт 1 Наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.12.2013 року за №246 (по стройовій частині) абзацом дев'ятим, а саме «Постійним або службовим житлом не забезпечувався» (а.с.15, 15-зворотній бік).
Відповідно до ч.1 ч.3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, яке затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 зазначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення за списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Як встановлено судом позивачем була надана згода на виключення його зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 30.12.2013 року без проведення з ним усіх необхідних розрахунків, що підтверджується рапортом від 30.12.2013 року (а.с.81) і в той же день позивач був виключений зі списків особового складу Закарпатського ОВК Наказом №246 від 30.12.2013 року.
Суд відхиляє посилання позивача на його відкликання вищевказаного рапорту, оскільки, як вбачається з самого змісту заяви від 10.01.2014 року (а.с.7) такий ним відкликано з умовою внесення виправлень до наказу №246 від 30.12.2013 року, що відповідачами в подальшому і було зроблено, а саме наказом №10 від 22.01.2014 року доповнено попередній наказ п.9 ч.1. Крім того суд приймає до уваги і той факт, що вказана заява була подана позивачем вже після його виключення зі списків особового складу за його ж рапортом від 30.12.2013 року і на думку суду відповідач виключив позивача зі списків особового складу у відповідності до положень ч.3 ст.242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України» відтак діяв правомірно. Суд звертає увагу на те, що сам факт виключення позивача зі списків особового складу на підставі його рапорту не порушує прав позивача, оскільки останній не позбавлений права на належні йому при цьому виплати, а у випадку нездійснення таких, відстоювати свої інтереси у цій частині в судовому порядку.
У зв'язку з вищенаведеним суд приходить до переконання, що в цій частині позову слід відмовити, оскільки відповідачі діяли у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений законом.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд приходить до переконання, що позивачем відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства не доведено передбачених ст.. 23, 1167 Цивільного кодексу України обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди. Зокрема, не надано суду жодних доказів з приводу того, в чому полягає моральна шкода, яка, на думку позивача, нанесена йому діями відповідача, а також не надано жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди.
Крім того правомірність на думку суду рішень та дій відповідачів 1 та 2 виключає можливість заподіяння такими рішеннями чи діями позивачеві моральної шкоди, відтак суд приходить до висновку, що позов у цій частині до задоволення не підлягає.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами 1 та 2 в ході розгляду справи належними та допустимими доказами доведено правомірність свіїх дій та рішень.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведених обставин суд приходить до висновку про відсутність у даному випадку правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 70, 71, 72, 86 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні уточненого позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
СуддяМ.М. Луцович