№ 308/8476/14-ц
17.10.2014 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд в особі:
головуючої - судді Лемак О.В.
при секретарі - Сухан Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання права власності на торгову будівлю,-
ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на об'єкт нерухомого майна-торгову будівлю загальною площею 17,6 м2, що знаходиться по АДРЕСА_1
Позов мотивує тим, що на підставі проектно-дозвільної документації, погодженої головним архітектором м. Ужгорода, рішення комісії з розгляду заяв про надання вихідних даних та можливості розміщення споруд, рішення сесії Ужгородської міської ради про надання дозволу на укладення договору сервітутного користування, нею, власними силами і за власні кошти, здійснено будівництво торгової будівлі по вулиці Заньковецької поз.8 в місті Ужгороді.
З метою оформлення права власності на збудоване нерухоме майно - торгову будівлю вона звернулася в КП «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради», де на її замовлення було виготовлено інвентаризаційну справу за № 7853 від 06.02.2014 року, згідно якої вищевказана будівля, загальною площею 17,6 м2 ,належить їй.
Рішенням XІV сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 28.12.2012 року за №797 „Про надання дозволів на укладання короткострокових договорів сервітутного користування земельними ділянками» було надано дозвіл їй на укладання договору сервітутного користування земельною ділянкою для встановлення та обслуговування тимчасової споруди по вулиці Заньковецькій.
Також зазначає, що при проведенні вказаного будівництва будь-яких прав та інтересів осіб порушено не було. Червоної лінії під будівлею не має, жодних комунікацій під будівлею не проходить.
Відповідач не визнає її права на побудований без відповідних дозволів об'єкт нерухомого майна, а тому вона змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
В судове засідання представник позивачка не з'явилася, однак надіслала суду заяву, в якій просить розглянути справи без її участі, та позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням XІV сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 28.12.2012 року за №797 „Про надання дозволів на укладання короткострокових договорів сервітутного користування земельними ділянками» було надано дозвіл ОСОБА_1 на укладання договору сервітутного користування земельною ділянкою для встановлення та обслуговування тимчасової споруди по вулиці Заньковецькій.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 збудувала об'єкт нерухомого майна-торгову будівлю загальною площею 17,6 м2, що знаходиться по АДРЕСА_1
З метою оформлення права власності на збудоване нерухоме майно - будівлю під АДРЕСА_1 позивачка звернулася в КП «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради», де на її замовлення було виготовлено інвентаризаційну справу за № 7853 від 06.02.2014 року, згідно якої вищевказана будівля, загальною площею 17,6 м2 ,належить ОСОБА_1
При проведенні вказаного будівництва будь-яких прав та інтересів третіх осіб порушено не було.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Із зазначених підстав суд вважає, що позивачкою правильно обране звернення до суду в порядку цивільного судочинства та визначений спосіб захисту свого невизнаного права.
За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною 3 ст. 376 ЦК України визначено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 30.03.2012 р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За таких обставин, суд вважає доказаним і підлягаючим визнанням за позивачкою право власності на торгову будівлю під поз. №8 загальною площею 17,6 м2, що знаходиться по вул. Заньковецької в м. Ужгороді.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 16,328,376 ЦК України, ст.ст.4,58-60,212,213,215 ЦПК України,суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на об'єкт нерухомого майна-торгову будівлю загальною площею 17,6 м2,що знаходиться по АДРЕСА_1
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Лемак О.В.