11 листопада 2014 року м. Мукачев Справа №303/6628/14-ц
2/303/3530/14
Номер рядка стат. звіту - 30
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Кость В.В.
при секретарі Борисовій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача (1) ОСОБА_2
до відповідача (2) ОСОБА_3
про відшкодування шкоди у сумі 864,50 грн.,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди у сумі 864,50 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про наявність права на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок скоєння відповідачами кримінального правопорушення, яке мало місце на початку липня 2014 на подвір»ї будинку АДРЕСА_1 де проживає позивач. За наслідками судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого частиною третьою ст. 185 Кримінального кодексу України. Оскільки діями відповідачів позивачу було завдані матеріальні збитки на суму 864,50 грн., які встановлені також і в судовому засіданні при розгляді кримінального провадження, просить стягнути з відповідачів на її користь завдані збитки у вищевказаному розмірі.
Нормативно - правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані приписи ст.ст. 1166, 1167, 1192 Цивільного кодексу України.
У судове засідання позивач не з'явилася, оскільки заявила клопотання про розгляд справи без її участі (а.с. 23). Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задоволити та проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.
Належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи відповідачі в судове засідання не з'явилися, заперечень проти позову не надали, тому, за згодою позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.
Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 вересня 2014 по справі №1-кп/303/419/14, який набув законної сили 02 жовтня 2014 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою ст. 185 Кримінального кодексу України. Фактичні обставини скоєного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочину мали місце на початку липня 2014 року. Відповідач ОСОБА_3 в невстановлений слідством день та час, за попередньою змовою із ОСОБА_2, з метою таємного викрадення чужого майна, перескочивши огорожу будинку АДРЕСА_1 та проникли на подвір»я, де проживає ОСОБА_1 та скориставшись її відсутністю, таємно викрали велосипед марки «Україна», 2011 року випуску, вартістю 864,50 гривень. Внаслідок вказаних злочинних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3, було спричинено позивачу ОСОБА_1 матеріальних збитків на вищевказану суму, яку відшкодовано відповідачами не було (а.с. 4-14).
Відповідно до частини четвертої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Приймаючи до уваги вищенаведені фактичні обставини справи суд виходить також наступного.
Згідно зі ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.
За змістом п. 8 частини другої ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту порушеного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказано наступне: «оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.
У ст. 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Отже, за Основним Законом України здоров'я віднесено до абсолютних прав людини. Абсолютність такого суб'єктивного права, як елемента правовідносин, перш за все полягає в тому, що воно охороняється від усіх і кожного.
В свою чергу, в деліктних цивільних правовідносинах реалізуються зобов'язально-правові засоби захисту цього абсолютного права.
В таких правовідносинах, потерпілий набуває права вимоги про відшкодування збитків. Праву потерпілого відповідає обов'язок заподіювача шкоди відшкодувати заподіяну шкоду.
Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст. 1166 Цивільного кодексу України ), необхідними елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з положеннями частини першої ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за вказаними нормами права доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв'язок між протиправною дію і негативними наслідками.
Із вищезазначеними положеннями цивільного законодавства в повній мірі кореспондуються і приписи п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.89 №3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», в якому зазначено, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
У статті 1193 Цивільного кодексу України встановлені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування шкоди в натурі (передача речі такого ж роду і такої же якості, полагодження пошкодженої речі тощо); відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
Вищевказані фактичні обставини по справі на предмет їх відповідності наведеним судом положенням чинного законодавства у повній мірі підтверджують вимоги позивача за предметом позову, що є підставою для їх задоволення.
На підставі частини третьої статті 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача слід також стягнути суму 243,60 грн. у відшкодування судових витрат.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 10, 14, 57-60, 88, 212-215, 180, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
1. Позов ОСОБА_1 задоволити повністю.
2. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., мешканця АДРЕСА_2) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., мешканця АДРЕСА_3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_7, мешканка АДРЕСА_1) суму 864,50 грн. (вісімсот шістдесят чотири гривень 50 коп.) у відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
3. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., мешканця АДРЕСА_2) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., мешканця АДРЕСА_3) в дохід держави суму 243,60 грн. (двісті сорок три гривень 60 коп.) судового збору.
4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя / підпис/ В.В. Кость
Згідно з оригіналом.
Оригінал заочного рішення знаходиться в цивільній справі №303/6628/14-ц, яка зберігається в приміщенні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
Суддя В.В. Кость