11-кп/775/244/2014(м)
263/503/14-к
Єдиний унікальний номер 263/503/14-к Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Номер провадження 11кп/775/244м/2014 доповідач ОСОБА_2
Категорія ч.2 ст.121 КК України
06 серпня 2014 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі кримінальне провадження за апеляційною скаргою та доповненнями до неї обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 квітня 2014 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Апатіти Мурманської області, громадянина України, з середньо освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч.2 ст.121 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь державного бюджету процесуальні витрати за проведення дактилоскопічної експертизи в сумі 489 гривень.
Згідно з вироком суду 26 жовтня 2013 року приблизно о 10 годині ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , переслідуючи мету навмисного спричинення тілесних ушкоджень, в ході сварки, яка виникла раптово на ґрунті особистих неприязних стосунків, ножем порізав ліве і праве стегно ОСОБА_9 , який лежав на ліжку в кімнаті, а потім завдав йому два удари ножем по лівій сідниці і одного удару ззаду зліва у грудну клітину, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення задньої поверхні грудної клітини зліва - в області лівої лопатки з ушкодженням лівої легені, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення й тих, що привели до смерті; одної колото-різаної рани по передній поверхні правого стегна, двох колото-різаних ран в області лівої сідниці по центру, по одній різаній рані передньо - внутрішньої поверхні лівої гомілки, які у своїй сукупності мають ознаки легких тілесних ушкоджень, які тягнуть за собою короткочасний розлад здоров'я. Причиною смерті ОСОБА_9 явилось проникаюче колото-різане поранення задньої поверхні грудної клітини зліва з ушкодженням лівої легені, яке ускладнилося масивною внутрішньою і зовнішньою кровотечею з послідуючим розвитком гострого недокрів'я внутрішніх органів.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_8 вказує що вирок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим внаслідок неправильного призначення покарання та порушення порядку судового провадження, оскільки судом не була допитана свідок ОСОБА_10 .
Окрім того, судом першої інстанції не враховано, що імунологічна та медико - криміналістична експертизи не містять точних і певних висновків щодо поставлених питань, а також не були взяті до уваги показання свідка ОСОБА_11 .
Вказує що під час досудового слідства на нього чинився тиск з боку органів міліції, а також його було затримано незаконно і відносно нього були порушені вимоги статей 9,10,11,12, 135 КПК України.
Також посилається на те, що захисником під час судового розгляду були порушені вимоги ст.47 КПК України.
Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого, прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги та доповнень до неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та доповнення до неї не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, дав належну юридичну оцінку його діям та відповідно вимогам КК України правильно кваліфікував його дії.
Вина ОСОБА_8 у скоєнні вказаного кримінального правопорушення, підтверджується сукупністю доказів, досліджених у ході судового розгляду, зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_12 , який пояснив суду, що 27 жовтня йому подзвонила ОСОБА_13 та повідомила про смерть сина, після роботи він поїхав на квартиру. Син лежав на спині поперек ліжку зі слідами крові. Сусідка з двадцять першої квартири ОСОБА_10 розповіла, що напередодні вона бачила в квартирі у сина жінку та чоловіка, які сиділи на ліжку, а його син лежав. Вони сказали їй, що привели його п'яним. На наступний день вона принесла пиріжки, двері були відкриті, вона і виявила труп.
Показання потерпілого об'єктивно узгоджуються з матеріалами справи: протоколами огляду трупа від 27 та 28 жовтня 2013 року, протоколом огляду місця події від 28.10.2013 року, висновком дактилоскопічної експертизи №643 від 18.11.2013 року, згідно з яким сліди пальців рук, виявлені на поверхні пустої пластикової пляшки об'ємом 0,5 л, розташованої на столі в кухні, залишені пальцями рук ОСОБА_8 , висновком імунологічної експертизи №4584 від 07.11.2013 року, згідно з яким на лівому черевику, який належить ОСОБА_8 , знайдена кров людини, яка могла походити від потерпілого ОСОБА_9 , висновком судово-медичної експертизи №2357 від 22.12.2013 року, висновком медико-криміналістичної експертизи №МК-204 від 31.03.2014 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 31.10.2013 року, під час проведення якого ОСОБА_8 чітко показував механізм нанесення ножем тілесних ушкоджень потерпілому.
Суд першої інстанції зробив правильну оцінку доказів у їх сукупності і прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, за яке його засуджено.
При цьому доводи обвинуваченого, наведені ним в апеляційній скарзі щодо неточності висновків експертиз є необґрунтованими, оскільки вищевказані висновки експертиз у своїй сукупності об'єктивно узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні і обґрунтовано покладені в основу вироку.
Разом з тим суд першої інстанції обґрунтовано поставився критично до показань свідка ОСОБА_14 та висновку цитологічної експертизи №442 від 11.11.2013 року, обґрунтувавши мотиви, з яких не приймає їх до уваги у якості доказів.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого щодо тиску з боку органів міліції та його незаконного затримання, то вони спростовуються матеріалами кримінального провадження, з яких вбачається, що ОСОБА_8 під час досудового слідства при проведенні судово - медичної експертизи пояснював, що при затриманні та після нього заходи фізичного впливу з боку працівників міліції до нього не застосовувались (т.1 а.с.70 об.)
Неспроможними також є посилання обвинуваченого щодо порушення захисником вимог КПК України, оскільки об'єктивно вони не підтверджуються будь-якими доказами.
Також не можуть бути прийняті до уваги доводи обвинуваченого в апеляційній скарзі щодо того, що судом не були взяті до уваги показання свідка ОСОБА_11 та не допитана свідок ОСОБА_10 , оскільки ОСОБА_10 не була включена до обвинувального акту у якості свідка, тому суд обґрунтовано відмовив у її допиті. Разом з тим свідок ОСОБА_11 був допитаний у судовому засіданні, його показання наведені судом у вироку, проте ніяких суттєвих свідчень щодо скоєного відносно ОСОБА_9 злочину останній не дав, тому незрозуміло які саме його свідчення обвинувачений вважає за потрібне узяти до уваги.
При призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції в достатній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують покарання.
При цьому судом першої інстанції взято до уваги, що ОСОБА_8 за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, перебуває на обліку у нарколога, у якості обставини, що обтяжує покарання враховано вчинення ним кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння. З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону.
Таким чином колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», оскільки є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 407, 418 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу та доповнення до неї обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 квітня 2014 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4