22-ц/775/165/2014(м)
241/1284/13-ц
Головуючий у 1 інстанції Демочко Д.О.
Категорія 27 Доповідач Песоцька Л.І.
Іменем України
12 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Песоцької Л.І.
Ткаченко Т.Б., Мальцевої Є.Є.
при секретарі Бєльченко Б.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 02 грудня 2013 року,
У вересні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду позовом про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору №MRXRRX12460175 від 01 липня 2008 року ОСОБА_3 отримав грошовий кредит у сумі 7487,27 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом і строком повернення до 01 липня 2010 року. У порушення умов договору він не виконав свої зобов'язання, внаслідок чого станом на 06 вересня 2013 року має заборгованість в сумі 29917,16 грн., у тому числі, 5408,01 грн. - заборгованість за кредитом; 446,96 грн. - за відсотками за користування кредитом; 1976,59 грн. - за комісією за користування кредитом; 20184,78 грн. - пеня; 500 грн. та 1400,82 грн. - штраф.
Заочним рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 02 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати, ухвалити рішення, яким позов задовольнити, посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, необґрунтованість висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.
ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився. Тричі судові повістки направлялись за зареєстрованим його місцем проживання, але повернулись з відміткою пошти про його не проживання за зазначеною адресою і відмову батьків від отримання судової повістки.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.
У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
З урахуванням зазначених вимог закону судова колегія розглядає справу за відсутності відповідача.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Шишелової Н.В., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом встановлено, що 01 липня 2008 року між комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №MRXRRX12460175, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 7487,27 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань станом на 06 вересня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 29917,16 грн., яка складається із: 5408,01 грн. - заборгованість за кредитом; 446,96 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1976,59 грн. заборгованість з комісії за користування кредитом; 20184,78 грн. - пеня; 500 грн. - штраф (фіксована частина) і 1400,82 грн. - штраф (процентна складова).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що даний позов пред'явлено до суду за межами трирічного строку позовної давності. Проте повністю з висновком суду погодитись не можна.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Зі справи вбачається, що при укладенні 01 липня 2008 року кредитного договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 останній надав згоду, що заява разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), Тарифами складає між позичальником і банком кредитно-заставний договір, засвідчивши її своїм підписом (а.с.4).
Відповідно до п. 5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які були затверджені наказом КБ «ПриватБанк» № СП-2007-299 13 вересня 2007 року, термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у п'ять років.
Таким чином, сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності відносно стягнення заборгованості за кредитом до п'яти років, що не заборонено ст. 259 ЦК України.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
За загальним правилом перебіг позовної давності, як передбачено ч. 1 ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Із заяви ОСОБА_3, яка є складовою частиною кредитного договору, вбачається, що заборгованість за кредитним договором погашається щомісячними платежами в розмірі 532,73 грн. з 24 по 28 число кожного місяця (а.с.4).
Таким чином, повернення кредитних коштів визначено періодичними щомісячними платежами, тому у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів має обчислюватись із моменту настання строку погашення чергового платежу.
Відповідні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13).
Зі справи вбачається, що відповідач не виконував зобов'язання по погашенню кредиту, відсотків та комісії за кредитним договором, починаючи з лютого 2009 року, позов пред'явлено до суду 19 вересня 2013 року, тобто, в межах строку позовної давності.
Пункт 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту (правова позиція Верховного Суду України згідно з постановою у справі № 6-126цс13).
За таких обставин суд помилково дійшов висновку про відмову у задоволені позову з підстави пропуску позивачем строку позовної давності, тому рішення суду підлягає скасуванню.
З розрахунку заборгованості вбачається, що пеня позивачем нарахована в межах п'ятирічного строку позовної давності. З цим погодитись не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання ( п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Тобто, кредитним договором встановлено п'ятирічний строк позовної давності для звернення до суду, але пеня стягується за один рік у відповідності із ст. 258 ЦК України.
Згідно з додатковим розрахунком представника позивача розмір пені за рік становить 14096,80 грн., розрахунок проведено з урахуванням ставки пені - 0,50% (а.с. 55). Проте, і з цим погодитись не можна.
Як вбачається зі справи з 27 грудня 2010 року позивачем нараховувалась відповідачу пеня за ставкою 0,02% (а.с.3). Тому розмір пені за рік становить 421,55 коп. (5408,01 + 446,96 х 0,02 : 100 х 360).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 5408,01 грн. - заборгованість за кредитом; 446,96 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; за комісією - 1976,59 грн.; пеня - 421,55 грн. і штраф в розмірі 500 грн. та 1400,82 грн., а всього 10153,93 грн.
У відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача відшкодування витрат на судовий збір в розмірі 344,10 грн. (229,40 грн. + 114,70 грн.).
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 02 грудня 2013 року скасувати.
Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 10153 (десять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 93 коп., яка складається із заборгованості: за кредитом - 5408 грн. 01 коп.; за відсотками за користування кредитом - 446 грн. 96 коп.; за комісією - 1976 грн. 59 коп.; пені - 421 грн. 55 коп., штрафу - 500 грн. та 1400 грн. 82 коп., і у відшкодування витрат на сплату судового збору 344 грн. 10 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді