22-ц/775/122/2014(м)
266/1059/13-ц
28 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г.,
суддів Кочегарової Л.М., Попової С.А.,
при секретарі Макаровій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання довіреностей недійсними,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2013 року,
В березні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними з часу оформлення та реєстрації довіреностей № 6588 від 04 вересня 2002 року та № 3162 від 04 грудня 2003 року.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2013 року провадження у даній справі на підставі п.2 ст.205 ЦПК України закрито.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Зокрема, посилається на те, що при ухваленні попереднього рішення від 2 жовтня 2012 року за позовом ОСОБА_1 про визнання вказаних довіреностей недійсними Приморським районним судом м. Маріуполя не були досліджені докази на підтвердження відсутності позивачки в момент посвідчення довіреностей на території України, які позивачка надала суду у даній справі, а саме, закордонний паспорт з відміткою про перетинання кордону та висновок почеркознавчої експертизи про те, що підпис в довіреності їй не належить.
Позивачка ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з»явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, про що свідчать телефонограми за №14 та №16 від 8 січня 2014 року, зареєстровані в журналі реєстрації телефонограм Апеляційного суду Донецької області, та заява представника позивачки ОСОБА_4 про розгляд справи у її відсутність. Тому, у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України, справа розглянута у відсутність зазначених осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, заперечення проти скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, який просив скаргу відхилити, а рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, дослідивши матеріали цивільної справи № 2-449/11( 2-28/12) та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд виходив з того, що вже є рішення суду за позовом між тим ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, яке набрало законної сили.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.
У відповідності з п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно зі ст.206 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, про що сторонам повинно бути роз"яснено судом.
У відповідності з положеннями ч.2 ст.223 ЦК України, після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу, з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_6, про визнання довіреностей №6588 від 04.09.2002р., №3162 від 04.12.2003 року недійсними з часу оформлення та реєстрації, посилаючись на те, що вона не надавала згоди на оформлення, не підписувала довіреність від 4 вересня 2002 року на ім»я ОСОБА_2, оскільки перебувала за межами України та не схвалювала дії ОСОБА_2 на оформлення довіреності від 4 грудня 2003 року на ім»я ОСОБА_3 та угод, які були укладені на підставі цієї довіреності ОСОБА_2
З матеріалів цивільної справи №2-449/11 (2-28/12) вбачається, що ОСОБА_1 зверталася 2 листопада 2005 року до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_6, про визнання довіреностей №6588 від 04.09.2002р., №3162 від 04.12.2003 року недійсними з часу оформлення та реєстрації, яку під час розгляду справи уточнювала 17 лютого 2011року, 8 квітня 2011 року та посилалася на те, що у вересні 2002 року вона знаходилася за межами України, тому, підписувати довіреність 04.09.2002 року не могла, нікого не уповноважувала оформлювати довіреність і не схвалювала посвідчення довіреностей та угод, які укладалися ОСОБА_2 (справа 22-449/11( 2-28/12) т.1 а.с. 2, т.3 а.с. 182-183,191-192).
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 жовтня 2012 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про визнання довіреностей №6588 від 04.09.2002р., №3162 від 04.12.2003 року недійсними з часу оформлення та реєстрації. Ухвалою цього ж суд від 19 жовтня 2012 року виправлена описка - дата рішення зазначена 3 жовтня 2012 року замість 2 жовтня 2012 року (справа 22-449/11( 2-28/12) т.4 а.с. 101-103,107).
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2012 року рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 3 жовтня 2012 року залишено без зміни ( т.4 а.с. 175-177).
Враховуючи обставини справи та вимоги закону, колегія суддів не знаходить підстав для скасування ухвали суду від 10 грудня 2013 року про закриття провадження у справі.
Посилання відповідача в скарзі на те, що при зверненні до суду у березні 2013 року позивачка вказувала інші підстави для визнання довіреностей недійсними є неспроможними, оскільки такими апелянт вважає наявність у позивачки на теперішній час доказів на підтвердження своїх вимог - закордонний паспорт з відміткою про перетинання кордону України та висновок почеркознавчої експертизи про те, що підпис в довіреності від 4 вересня 2002 року виконаний не нею. У відповідності з положеннями ст.118,119 ЦПК України, предмет позову - це є визначена вимога позивача до відповідача, направлена на захист порушеного права, а підставою позову є обставини, з яких випливає право вимоги позивача та на яких позивач обґрунтовує свої вимоги. З позовних заяв ОСОБА_1, поданих у 2005, 2011 та 2013 років вбачається, що підставою позовів є відсутність волевиявлення позивачки на посвідчення довіреності від 4 вересня 2002 року та відсутність факту схвалення дій ОСОБА_2 на оформлення довіреності від 4 грудня 2003 року на ім»я ОСОБА_3 та угод, які були укладені на підставі цієї довіреності. Обставини, зазначені апелянтом - закордонний паспорт позивачки та висновок почеркознавчої експертизи, є доказами у даній справі, рішення по якій не може бути ухвалено, оскільки спір між тими ж сторонами та про той же предмет, було вирішено судом 3 жовтня 2012 року.
Тому, колегія суддів не погоджується з доводами скарги про те, що у березні 2013 року позивачкою заявлені позовні вимоги про визнання довіреностей недійсними з інших підстав.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду і не дають підстав вважати , що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, які тягнуть за собою скасування ухвали.
Керуючись ст.ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді