22-ц/775/48/2014(м)
2-47/2009
Головуючий у 1 інстанції Кацаренко І.О.
Категорія 51 Доповідач Гаврилова Г.Л
Іменем України
09 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Баркової Л.Л.
суддів Гаврилової Г.Л.,Сороки Г.П.
при секретарі Брежнєві Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 27 квітня 2009 року про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на ухвалу Новоазовського районного суду Донецької області від 06 листопада 2013 року,
У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою, де зазначив, що рішенням Новоазовського райсуду від 27 квітня 2009 року з 31 березня 2008 року його було поновлено на роботі посади електромонтера шостого розряду товстолистового цеху ділянки автоматизації виробничих процесів та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2009 року рішення Новоазовського райсуду було скасоване і в задоволенні його позову було відмовлено в повному обсязі. Рішенням Верховного Суду України від 27 січня 2010 року рішення апеляційного суду було скасоване, рішення суду першої інстанції було залишене без змін.
29 березня 2010 року ПАТ «МК «Азовсталь» відповідно до рішення Новоазовського райсуду від 27 квітня 2009 року виплатило йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 березня 2008 року по 28 квітня 2009 року та 12 травня 2009 року видало наказ про поновлення його на роботі. 03 липня 2009 року він був звільнений , а поновлений вдруге лише 19 березня 2010 року. У зв'язку із затримкою виконання судового рішення, просив суд поновити йому строк звернення до суду з заявою в порядку ст.236 КЗпП України і стягнути з відповідача на його користь середній заробіток з 28 квітня 2009 року по 12 травня 2009 року і з 03 липня 2009 року по 24 березня 2010 року, витрати на правову допомогу адвоката, зобов'язати відповідача сплатити страхові внески у Пенсійний Фонд України.
Ухвалою Новоазовського районного суду Донецької області від 06 листопада 2013 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» на користь ОСОБА_1 середній заробіток з 28 квітня 2009 року по 12 травня 2009 року та з 04 липня 2009 року по 18 березня 2010 року за час затримки виконання рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 27 квітня 2009 року про поновлення на роботі в сумі 29 865 грн. 68 коп., в інший частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з ухвалою суду,представник відповідача ,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити ухвалу, якою відмовити у задоволені заяви. Зокрема, вважає, що суд не застосував наслідки пропуску строку для звернення до суду із захистом своїх прав, не обговорював питання щодо поважності причин пропуску даного строку, та помилково зробив висновок, що предметом спору є заробітна плата,та позивач має право звернутись із захистом своїх прав без обмеження будь яким строком.
Заслухавши суддю-доповідача,представника відповідача Маєвсьтку В.М., яка просила апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати, відмовити у задоволені зави, заперечення позивача ОСОБА_1,дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був поновлений на роботі електромонтером шостого розряду товстолистового цеху ВАТ «МК «Азовсталь» на підставі рішення Новоазовського райсуду від 27 квітня 2009 року.
Наказ №441-к про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 13 травня 2009 року відповідачем виданий 12 травня 2009 року.
Наказом №616-к від 03 липня 2009 року позивач знову був звільнений на підставі рішення апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2009 року, яким судове рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 27 квітня 2009 року було скасоване.
Наказом МК «Азовсталь» №97-к від 19 березня 2010 року на підставі рішення Верховного Суду України від 27 січня 2010 року, яким було скасоване рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції від 27 квітні 2009 року було залишене без змін, попередній наказ №616-к від 03 липня 2009 року був скасований і поновлений наказ №441-к від 12 травня 2009 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Відповідно до ч.1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Судом встановлено, що позивачем заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення Новоазовського районного суду від 27 квітня 2009 року про поновлення на роботі та стягнення на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, судове рішення Новоазовського районного суду від 27 квітня 2009 року було виконане у повному обсязі у березні 2010 року. Так, наказом МК «Азовсталь» №97-к від 19 березня 2010 року попередній наказ №616-к від 03 липня 2009 року був скасований і поновлений наказ №441-к від 12 травня 2009 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі. З 25.03.2010 року ОСОБА_1 приступив до виконанню своїх обов'язків та отримував заробітну плату, як за березень 2010 року так і в подальшому. Відповідно до записів у трудовий книги ОСОБА_3 працював до 03 грудня 2010 року та був звільнений з цього дня за власним бажанням, із виходом на пенсію.
До суду із даною заявою ОСОБА_1 звернувся у 03.07.2013 року. ( а.с. 3т.3)
Суд фактично не обговорював питання наявності поважності причин пропущення заявником строку для пред'явлення заяви , хоча такі вимоги ОСОБА_1 ставились у заяві . Натомість, зробив висновок, що вимоги заявника пов'язані із порушенням законодавством про оплату праці, оскільки витікають з трудового спору про поновлення на роботі незаконного звільненого робітника.
Судова колегія не погоджується з такими висновками суду.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до висновків ,викладених у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року за N 8-рп/2013 під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Конституційний Суд України виходить з того, що при розгляді в позовному провадженні трудового спору про стягнення належної працівникові заробітної плати положення частини другої статті 233 Кодексу підлягає застосуванню у випадках пред'явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати.
Заявлені вимоги у порядку статті 236 КЗпП України щодо стягнення середнього заробітку за час затримки у виконанні судового рішення не пов'язані із порушенням законодавством про оплату праці, отже мають бути заявлені відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, а питання щодо поновлення даних строків обговорюватись відповідно до статті 234 КЗпП України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що допущені суддею порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду про задоволення заяви з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
керуючись ст.ст. 303,307, 312 ЦПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» задовольнити частково.
Ухвалу Новоазовського районного суду Донецької області від 06 листопада 2013 року скасувати.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції на новий розгляд для вирішення питання про розгляд заяви ОСОБА_1 в установлений законом порядок.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді