Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_13
суддів ОСОБА_14 і ОСОБА_15,
за участю прокурора захисника засудженого секретаря судового засідання ОСОБА_16, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_17,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 червня 2014 року матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 7 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2013 року щодо нього,
Зазначеним вироком
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді 200 годин громадський робіт.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 15 грудня 2012 року близько 11 години 30 хвилин на перехресті вулиць Кишинівської та Мєчнікова в м. Кіровограді, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_8, під час сварки, завдав останньому удар предметом із ріжучими властивостями в підборіддя, а також кулаками в голову, обличчя та тулуб, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2013 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень щодо нього із закриттям кримінального провадження. Вважає, що судом безпідставно прийнято до уваги показання потерпілого ОСОБА_8 та свідків, які свідчили на користь потерпілого, та безпідставно не прийнято показання свідка ОСОБА_9
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його захисника про підтримання касаційної скарги, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, ґрунтується на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів, і є правильним.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений своєї винуватості в умисному заподіянні ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я не визнав, але його вина підтверджується показаннями потерпілого, згідно з якими, саме 15 грудня 2013 року близько 11 години 30 хвилин на перехресті вулиць Кишинівської та Мєчнікова м. Кіровограда після дорожньо-транспортної пригоди, під час сварки ОСОБА_6 завдав йому удар ножем у підборіддя та кулаками в голову, обличчя й тулуб.
Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у судовому засіданні підтвердили, що саме ОСОБА_6 завдав тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8
При проведенні за участю потерпілого та свідків відтворення обстановки та обставин події, останні докладно відтворили обставини, за яких засудженим щодо потерпілого ОСОБА_8 було вчинено протиправні дії.
Ставити ці покази під сумнів, підстав немає. Окрім того, судом не установлено доказів, які б підтверджували отримання потерпілим тілесних ушкоджень при інших обставинах.
Як убачається з висновку судово-медичної експертизи, на який послався суд, потерпілому ОСОБА_8 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рани на підборіддя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Характер умисних дій засудженого та локалізація завданих ним тілесних ушкоджень потерпілому свідчать, що умислом ОСОБА_6 охоплювалося спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.
Ці та інші наведені у вироку суду докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_6 винний у вчиненні злочину, за який його засуджено.
При перевірці встановлено, що судом досліджені всі обставини справи, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення. Проявів упередженості щодо ОСОБА_6 під час судового розгляду не виявлено.
Дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК України кваліфіковано правильно. Отже, вважати, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, немає підстав.
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та особи засудженого. Призначене покарання, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Апеляційним судом при перевірці матеріалів кримінального провадження в апеляційному порядку правильно прийнято рішення. Свої висновки із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, також не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись 434-436 КПК України,
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 7 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2013 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15