Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_10,
суддів ОСОБА_11 і ОСОБА_12,
за участю прокурора секретаря судового засідання ОСОБА_13, ОСОБА_14,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 червня 2014 року матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Івано-Франківського міського суду від 12 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2013 року,
Зазначеним вироком
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого, що немає судимості,
засуджено:
- за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт;
- за ст. 128 КК України до покарання у виді 160 годин громадських робіт.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді 160 годин громадських робіт.
Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди 1500 грн. та 1500 грн. на правову допомогу.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 5 вересня 2012 року близько 21 години 30 хвилин на подвір'ї будинку АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_7 умисно завдав останньому удар кулаком в обличчя, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження.
Крім того, у цей же день, ОСОБА_6 завдав удар кулаком в обличчя ОСОБА_7, унаслідок чого останній упав на асфальтне покриття подвір'я та отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2013 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений просить судові рішення щодо нього скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилається на те, що він тілесних ушкоджень потерпілому не завдавав. Вважає, що судом безпідставно прийнято до уваги показання потерпілого та свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які не були очевидцями події.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, ґрунтується на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів, і є правильним.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений своєї винуватості в заподіянні ОСОБА_8 тілесних ушкоджень не визнав, але його вина підтверджується показаннями потерпілого, згідно з якими, саме 5 вересня 2012 року близько 21 години 30 хвилин на подвір'ї будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_6 йому завдав удари в обличчя, внаслідок чого він упав на асфальтне покриття подвір'я та отримав садна в ділянці верхньої губи й закритий перелом лівої променевої кістки у типовому місці, закритий перелом шиловидного відростка лівої ліктьової кістки із зміщенням відламків Ці тілесні ушкодження підтверджуються висновками судово-медичних експертиз.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у судовому засіданні підтвердили, що саме ОСОБА_6 завдав тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8
Ставити ці покази під сумнів, підстав немає. Окрім того, судом не установлено доказів, які б підтверджували отримання потерпілим тілесних ушкоджень при інших обставинах.
Ці та інші наведені у вироку суду докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_6 винний у вчиненні злочинів, за які його засуджено.
При перевірці встановлено, що судом досліджені всі обставини справи, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення. Проявів упередженості щодо ОСОБА_6 під час судового розгляду не виявлено.
Дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125, ст. 128 КК України кваліфіковано правильно. Отже, вважати, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, немає підстав.
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та особи засудженого. Призначене покарання, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Крім того, такі ж, як і в касаційній скарзі, твердження засуджений висловлював у своїй апеляції. Апеляційним судом при перевірці матеріалів кримінального провадження в апеляційному порядку правильно прийнято рішення. Свої висновки із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, також не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись 434-436 КПК України,
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду від 12 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківського області від 15 листопада 2013 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_17 ОСОБА_16 ОСОБА_15