іменем україни
4 червня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
Гулька Б.І. Луспеника Д.Д. Хопти С.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Уманська міська державна нотаріальна контора Черкаської області, про визнання права власності на частину нерухомого майна за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 18 лютого 2014 року,
У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що її матері, ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, належав на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1. За життя її мати склала заповіт на користь онуки, її доньки, ОСОБА_5, яка прийняла спадщину. Вона, її мати та її чоловік, ОСОБА_8, вели спільне господарство та постійно проживали однією сім'єю у вказаному житловому будинку. У період з 1988 року по 2008 рік за спільні кошти ними було проведено роботи по поліпшенню умов проживання, які здійснювались за спільною згодою ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8; її мати обіцяла, що вона та її чоловік отримають частку у праві власності на житловий будинок. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік, ОСОБА_8, після смерті якого вона прийняла спадщину, оскільки проживала із спадкодавцем на момент його смерті. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_7 Позивачка зазначала, що вартість будівельних робіт виконаних у період з 1998 по 2008 роки та з 2009 по 2010 роки склала 73 170 грн 16 коп., що становило 29 % від вартості житлового будинку з господарськими спорудами.
У зв'язку з цим позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з жовтня 1988 року; визнати за нею право власності на 29 % у житловому будинку АДРЕСА_1 та визнати недійсним в цій частині заповіт ОСОБА_7 складений 19 квітня 2008 року на користь ОСОБА_5
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 жовтня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 з жовтня 1988 року. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 29 % у будинку АДРЕСА_1 та визнано недійсним в цій частині заповіт ОСОБА_7 від 19 квітня 2008 року, складений на користь ОСОБА_5 Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 18 лютого 2014 року рішення міськрайонного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Скасовуючи рішення суду та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд на підставі на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що позивачка не довела, що є її процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), своїх вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю із своєю матір'ю ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, своїм чоловіком ОСОБА_8, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2, як і домовленість про створення спільної сумісної власності спільною працею та за спільні кошти.
Посилання касаційної скарги на те, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_4 та її представника безпідставні, оскільки вона була належним чином повідомлена про дату повторного судового засідання (а.с. 183).
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 18 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Б.І. Гулько
Д.Д. Луспеник
С.Ф. Хопта