Ухвала
іменем україни
04 червня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,
Колодійчука В.М., Умнової О.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання договору недійсним, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 05 лютого 2014 року,
У лютому 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором.
У червні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору від 29 серпня 2007 року, укладеного між сторонами по справі, стягнення моральної шкоди в сумі 6 000 грн та судових витрат, посилаючись на те, що заяву про надання кредиту до банку він не подавав та останню не підписував.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2013 року позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» залишена без розгляду.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2013 року позов задоволено частково.
Визнано недійсною заяву позичальника від 29 серпня 2007 року, укладену між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судовий збір за звернення до суду у розмірі 276,00 грн, судовий збір за заяву про забезпечення доказів у сумі 107,30 грн, витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 1 986,12 грн, витрати з оплати правової допомоги у розмірі 3 500,00 грн, а всього 5 869,42 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції змінено.
Визнано недійсним кредитний договір від 29 серпня 2007 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, а саме: судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 138 грн та витрати з оплати правової допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн, а всього 3 138 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 05 лютого 2014 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судами встановлено, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 23 квітня 2013 року підписи від імені ОСОБА_3 у наданій на експертизу заяві позичальника від 29 серпня 2007 року № ОDXRRX11350338, що розміщені в графах «Підпис» праворуч від записів «ОСОБА_3» та «Підпис», виконані не самим ОСОБА_3, а іншою особою (особами) з наслідування його підпису.
Визнаючи заяву позичальника від 29 серпня 2007 року недійсною, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 останню не підписував, тобто кредитний договір з банком не укладав.
Змінюючи рішення суду першої інстанції та визнаючи недійсним кредитний договір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд невмотивовано вийшов за межі позовних вимог та неправильно визначив юридичну природу спірного кредитного договору, визнавши недійною заяву позичальника, а не сам кредитний договір, як того вимагав позивач ОСОБА_3
Крім того, суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині рішення правильно зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсною заяви позичальника від 29 серпня 2007 року не відповідає чинному законодавству, спір не вирішено по суті, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні із винесенням в цій частині нового рішення по суті спору.
Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Апеляційний суд зазначені вимоги закону врахував та правильно вирішив справу по суті заявлених позовних вимог, встановивши, що кредитний договір позичальник не підписував, а тому є всі підстави для визнання його недійсним.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2013 року у незміненій частині та рішення апеляційного суду Одеської області від 05 лютого 2014 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 05 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
О.В. Кафідова
В.М. Колодійчук
О.В. Умнова