Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_8.,
суддів ОСОБА_9., ОСОБА_10.,
прокурора ОСОБА_11.,
засудженого ОСОБА_12.,
захисника ОСОБА_13.,
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 23 жовтня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2013 року.
Вироком Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2012 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Староміського районного суду м. Вінниці від 9 січня 2003 року за ч. 1 ст. 115 КК України на 9 років позбавлення волі, звільненого 25 листопада 2010 року умовно достроково на невідбуту частину покарання 1 рік 1 місяць 22 дні,
засуджено:
за п.п. 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ч. 2 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, покарання, призначене ОСОБА_1 за вироком Староміського районного суду м. Вінниці від 9 січня 2003 року, поглинуто довічним позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2013 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, у ніч з 31 грудня 2011 року на 1 січня 2012 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння по АДРЕСА_2, на ґрунті ревнощів, за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, металевим прутом завдав потерпілому ОСОБА_4 не менше 2-3 ударів у область голови та грудної клітки, а особа, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, взявши у ОСОБА_1 металевий прут, не менше 5 ударів у область голови потерпілого. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 помер на місці події. Після цього, ОСОБА_1 за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, викрав майно потерпілого ОСОБА_4, загальною вартістю 250 грн.
Крім того, ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, 1 квітня 2014 року приблизно о 16 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків, маючи умисел на вбивство потерпілого, металевою монтировкою завдав ОСОБА_5 не менше 6 ударів у область голови та кисті руки, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, однак злочин не закінчив з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілому була надана медична допомога.
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально - процесуального закону. Посилається на ту обставину, що під час судового розгляду справи було порушено право на захист, вручено копії судових рішень на українській мові та проведено розгляд справи у апеляційному суді українською мовою, якою він не володіє, а захист його прав адвокатами здійснювався неналежно. Також, вказує на невідповідність вироку вимогам ст. 334 КПК України (в ред. 1960 р.), оскільки визнане судом доведеним обвинувачення носить неконкретний характер. Вважає, що у нього не було попередньої змови на вчинення злочину щодо потерпілого ОСОБА_4 з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, та він не мав умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_5
Захисник ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення за підстав, аналогічних викладеним у скарзі засудженого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які скарги підтримали, думку прокурора, який заперечував проти касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно роз'яснень, що містяться у п.п 15, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захисту кримінальному судочинстві» суди повинні додержувати вимог закону щодо мови, якою провадиться судочинство. Особам, які беруть участь у справі і не володіють мовою судочинства, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, і користуватися послугами перекладача.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянином України, уродженцем м. Генічеська Херсонської області, раніше судимий, судові рішення ухвалені українською мовою, під час проведення досудового та судового слідства за даною справою засуджений не вказував на ту обставину, що не володіє державною мовою та не заявляв клопотання про надання перекладача.
Крім того, як убачається з матеріалів справи, після проголошення вироку, засудженим клопотання про переклад йому копії вироку з української на російську мову та проведення розгляду справи апеляційним судом іншою мовою не заявлялось, про порушення місцевим судом ст. 19 КПК України (в ред. 1960 р.) у апеляції не вказувалось, що також свідчить про розуміння засудженим мови, якою проводилося судочинство у відповідності до ст. 19 КПК України (в ред. 1960 р.).
Доводи касаційних скарг про ту обставину, що у ОСОБА_1 була відсутня попередня змова на вбивство ОСОБА_4 з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, є безпідставними, оскільки, як убачається із встановлених судами фактичних обставин справи, їх дії були узгоджені, охоплювались єдиним умислом, що був направлений на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілого.
Підстав вважати, що захист засудженого здійснювався захисниками в інтересах ОСОБА_1 неналежно, у колегії суддів немає. Як убачається з матеріалів кримінальної справи та протоколу судового засідання захистом заявлялися клопотання, у судових засіданнях ставилися запитання особам, які допитувалися, проводилися інші процесуальні дії, передбачені законом.
Порушень кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування вироку, не встановлено.
У той же час, заслуговують уваги доводи касаційних скарг засудженого та захисника про ту обставину, що судом не було встановлено прямого умислу засудженого на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_5
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 257 від 27.06.2012 року, ОСОБА_5 були причинені наступні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму у формі ЗГМ середнього ступеня, субдуральний крововилив правої скронево-потиличної області, субарханоідальний крововилив, осколкові переломи медіальної і зовнішньої стінок лівої орбіти з переходом однієї з ліній перелому на велике крило основної кістки, осколковий перелом дуги лівого виличної кістки, втиснутий перелом зовнішньої стінки лівої половини лобної пазухи зі зміщенням уламків, забиті рани обличчя, гематоми обличчя, крововиливи в склеру лівого ока, підшкірні гематоми скронево-потиличної області зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння; закриті переломи 3,4,5 п'ясткових кісток лівої кисті відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, який призвів за собою тривалий розлад здоров'я; забита рана нігтьової фаланги 2-го пальця лівої кисті не спричинила за собою короткочасного розладу здоров'я і відноситься до легких тілесних пошкоджень.
Мотивуючи своє рішення про кваліфікацію дій засудженого як закінчений замах на умисне вбивство, суд зазначив, що ОСОБА_1 мав умисел на позбавлення життя людини і з цією метою умисно завдав удари металевою монтировкою в життєво важливий орган - голову та кисті руки потерпілого, але смерть потерпілого не настала з причин, які не залежали від волі засудженого, оскільки йому була надана своєчасна медична допомога.
У той же час, як убачається з показань самого засудженого та свідка ОСОБА_6, після нанесення ударів потерпілому засудженим свідок відштовхнула ОСОБА_1, говорячи щоб останній не бив потерпілого і вони самі розберуться, витерла кров з голови потерпілого у присутності засудженого, після чого ОСОБА_1, вона та свідок ОСОБА_7 залишили ОСОБА_5 у кімнаті та пішли з дому за цигарками та пивом.
Потерпілий ОСОБА_5 показав, що після другого удару, який наніс йому ОСОБА_1, він втратив свідомість, отямившись побачив, що в квартирі нікого немає, вийшов у двір, зустрів сусіда, якого попросив викликати швидку допомогу, знову зайшов до будинку, де втратив свідомість. Потерпілому було надано першу медичну допомогу, та його відвезли до лікарні.
Судом не було враховано, що замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. У вироку суду не наведено доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 бажав саме настання смерті людини.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковано неправильно, а тому судові рішення підлягають зміні, а дії засудженого перекваліфікації на ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, з призначенням покарання у виді позбавлення волі в межах санкції даної статті, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.
Керуючись ст. 394-396 КПК України (в ред. 1960 р.), пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК України, колегія суддів
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2013 року щодо ОСОБА_1 - змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 8 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених п.п. 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 121 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначити остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ч. 2 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, покарання, призначене ОСОБА_1 за вироком Староміського районного суду м. Вінниці від 9 січня 2003 року, поглинути довічним позбавлення волі.
У решті вирок та ухвалу залишити без зміни.
ОСОБА_8 ОСОБА_10 ОСОБА_9