06 листопада 2014 року Справа № 915/2354/13
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" 54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40
До відповідача: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 41
про: визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 126-ріш від 27.09.2013 року у справі № 1-26.213/115-2013
Суддя Смородінова О.Г.
Від позивача: Клис Н.А., за довіреністю;
Тюнін М.В., за довіреністю;
Від відповідача: Войтенкова І.О., за довіреністю.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом визнати недійсним рішення № 126-ріш від 27.09.2013 р. адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору № НОМЕР_1 від 06.05.2010 р.; п. 37 Правил користування електричною енергією; норм: ст. ст. 49, 1, 2, 13, 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; ст. ст. 61, 19 Конституції України; Методики № 49-р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2002 року за № 317/6605; ст. ст. 5, 1 Закону України «Про антимонопольний комітет України» та мотивовані наступним:
- відділенням вже були розглянуті справи з прийняттям рішень згідно з якими порушенням законодавства України про захист економічної конкуренції визнані такі саме дії товариства, що визнаються порушенням у оскаржуваному рішенні;
- визначення становища товариства на ринку виконано відділенням з грубим порушенням норм матеріального права, яке відбулося внаслідок неправильного тлумачення норм статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Зміст і сутність даного Закону та Методики відділенням сприйнято неправильно;
- прийняте рішення не має жодного відношення до визначеної Законом мети діяльності Антимонопольного комітету України - захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, і ніяк не стосується відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію;
- визначаючи в діях товариства, які полягають у цілком законній пропозиції придбання послуги з проведення технічної перевірки, відділення мало довести належними доказами неможливість їх вчинення за наявності значної конкуренції на ринку, адже неможливість вчинення дій, що визнаються порушенням за даною кваліфікацією, є предметом доказування у справі.
Відповідач у відзиві просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки вважає, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення від 27.09.2013 р. № 126-ріш, оскільки згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач залишив поза увагою межі виключних повноважень органів Антимонопольного комітету України і не спростував висновків відділення (як стосовно монопольного становища позивача, так і щодо зловживання таким становищем), а також звів свої зауваження до міркувань та припущень, а не до конкретних фактів, які можна було б вважати не з'ясованими та/або недоведеними відділенням.
З огляду на наведене, відповідач вважає, що визначені статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» правові підстави для визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення відсутні. Належних та допустимих доказів на спростування висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, товариством подано до суду не було. Приймаючи рішення, відділення діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законодавством про захист економічної конкуренції.
В судових засіданнях двічі оголошувались перерви до 04.11.14 р. та до 06.11.14 р.
06.11.2014 р. за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд, -
27 вересня 2013 р. адміністративною колегією Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по справі № 1-26.213/115-2013 було прийнято рішення № 126-ріш яким вирішено:
1. Визнати, що Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" займало монопольне становище у 2011-2012 роках на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом населенню у межах території Миколаївської області, на якій розташовані власні електричні мережі ПАТ "Миколаївобленерго", як таке, що на цьому ринку не мало жодного конкурента.
2. Визнати дії Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", які полягали у неправомірному зобов'язувані гр. ОСОБА_4, який мешкав за адресою: АДРЕСА_1, здійснити оплату за послугу технічної перевірки електроустановки без належних на те правових підстав, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
3. За вчинення порушення, вказаного у пункті 2 цього рішення, накласти на Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" штраф відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 68000,00 гривень.
4. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" оприлюднити за власні кошти пункти 1-3 резолютивної частини цього рішення в офіційному друкованому виданні Миколаївської обласної ради у місячний строк з дня набуття ним законної сили, про що повідомити територіальне відділення з наданням усіх підтверджуючих документів у п'ятиденний строк з дня розміщення публікації.
Відповідно до приписів абз. 1 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за: заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції. поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
В оспорюваному рішенні відділення вказано, що підставою для початку розгляду справи була власна ініціатива Миколаївського територіального відділення АМК України. У зв'язку із здійсненням контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Миколаївським територіальним відділенням запитувалася інформація у ПАТ „Миколаївобленерго" з питань стосовно надання енергопостачальником додаткових платних послуг, пов'язаних із ліцензованою діяльністю, зокрема, відключення та підключення до електропостачання, здійснення технічної перевірки електроустановок споживачів. Одержана інформація свідчить про наявність ознак зловживання монопольним становищем у діях Товариства, вчинених стосовно споживача ОСОБА_4, особовий рахунок НОМЕР_1, який мешкав за адресою АДРЕСА_1, з якої необґрунтовано було стягнуто плату за технічну перевірку електроустановки, яку він не замовляв у енергопостачальника.
За правилами ст. 13 Закону України «Про електроенергетику» діяльність з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, здійснення функцій гарантованого покупця, здійснення функцій системного оператора, здійснення функцій оператора ринку здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії, яка видається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Ліцензія на здійснення діяльності з виробництва, передачі та постачання електричної енергії видається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Ліцензія видається окремо на кожний вид діяльності відповідно до інструкції, умов і правил здійснення окремих видів діяльності, що затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Діяльність з виробництва електричної енергії суб'єктів господарювання без ліцензії дозволяється, якщо величина встановленої потужності чи відпуск електричної енергії менші за показники, визначені в умовах і правилах здійснення господарської діяльності з виробництва електричної енергії.
Енергопостачальникам, до складу яких входять теплоелектроцентралі, видаються ліцензії на види діяльності в електроенергетиці з урахуванням спеціальних умов щодо першочергового забезпечення потреб споживачів тепла території здійснення ліцензованої діяльності. Інвестиційні програми ліцензіатів із передачі та постачання електричної енергії підлягають погодженню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Суд вважає, що при дослідженні ринку територіальним відділенням були дотримані вимоги Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р та визначено, що товаром (послугою), який не має замінників, є постачання електричної енергії за регульованим тарифом, а його споживачами є населення Миколаївської області; товарними межами ринку за показниками взаємозамінності, подібності призначення, споживчих властивостей, умов використання товару є постачання електричної енергії за регульованим тарифом населенню; територіальними (географічними) межами ринку є межі території Миколаївської області, на якій розташовані власні електричні мережі публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"; часовими межами ринку визначено: 2011-2012 року - проміжок часу, протягом якого залишались незмінні структура ринку, співвідношення попиту та пропозицій на ньому.
За змістом статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції, проте позивачем не доведено наявність фактів, які б підтверджували надання протягом 2011-2012 років послуг з постачання електричної енергії іншими суб'єктами господарювання.
Матеріали справи свідчать, що Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" постачало громадянину ОСОБА_4 електричну енергію на умовах договору від 06 травня 2010 року № НОМЕР_1. У зв'язку з поданням споживачем 15.02.2012 року заяви про закриття особового рахунку, персоналом енергопостачальної організації запропоновано надати послугу з технічної перевірки засобу обліку електричної енергії, вартість якої - 69 грн. 12 коп. - споживач сплатив.
Порядок припинення користування електроенергією встановлено пунктом 6 ПКЕЕ. Так, у разі остаточного припинення користування електричною енергією споживач не пізніше ніж за 7 днів повинен повідомити про це енергопостачальника та розрахуватися за спожиту електричну енергію, подати енергопостачальнику заяву про розірвання договору. Енергопостачальник припиняє подачу електричної енергії на об'єкт споживача та вживає заходів для запобігання розкраданню чи пошкодженню приладів обліку, використанню електричної енергії без обліку.
Дана правова норма не закріплює обов'язку споживача оплачувати технічну перевірку електроустановки у разі, коли він звертається за припиненням дії договору на постачання електроенергії.
Пунктом 17 Правил користування електричною енергією для населення (далі -ПКЕЕ) передбачено, що у разі пошкодження, втрати або неправильної роботи приладу обліку з вини споживача він відшкодовує вартість перевірки, ремонту або встановлення нового приладу обліку. В інших випадках перевірка, ремонт або зміна пошкодженого чи втраченого приладу обліку здійснюється за рахунок енергопостачальника або організації, яка відповідає за збереження приладу обліку. Відповідно до пункту 37 цих Правил енергопостачальник має право, зокрема, пропонувати споживачам додаткові послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії; перевіряти справність приладів обліку, знімати показання відповідно до умов договору, проводити обстеження електроустановок споживачів щодо виявлення споживання електричної енергії поза приладами обліку.
Відповідно до пункту 3.6.6 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за врегульованим тарифом, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 13 червня 1996 року № 15/1, ліцензіат може отримувати додатковий прибуток шляхом виконання додаткових робіт і послуг, що пов'язані з ліцензованою діяльністю. Виконання додаткових робіт (послуг), відповідно до вимог пункту 1.4 Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов'язаних із ліцензованою діяльністю, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 25 грудня 2008 року № 1522, має здійснюватися на підставі договору, який укладається між замовником і виконавцем згідно з чинним законодавством України.
Пунктом 3.33 ПКЕЕ передбачено, що технічна перевірка здійснюється електропередавальною організацією (постачальником електричної енергії за регульованим тарифом) не рідше одного разу на три роки.
Відповідно до пункту 6.37 ПКЕЕ у разі виникнення сумніву з боку постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) у роботі розрахункових засобів обліку постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) виконує позапланову технічну перевірку розрахункових засобів обліку.
Згідно пункту 10.8 ПКЕЕ за рахунок споживача здійснюється ремонт, заміна і технічна перевірка розрахункових засобів обліку електричної енергії лише у разі порушення схеми розрахункового обліку електроенергії, пошкодження або викрадення цих засобів внаслідок дій (бездіяльності) самого споживача.
Пунктом 3.1 Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок І споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов'язаних із ліцензованою діяльністю (із змінами), затвердженої постановою НКРЕ від 25.12.2008 року №15221 (далі - Методика) визначено, що плата за обсяг виконаних додаткових робіт (послуг) - це вартість додаткових робіт (послуг), які пов'язані з діяльністю з передачі та постачання електричної енергії і є істотною умовою договору, визначається в договорі при його укладенні до початку виконання робіт (надання послуг). Плата за обсяг виконаних додаткових робіт (послуг) визначається з урахуванням фактичних обсягів проведених робіт.
Отже, виконання робіт з технічної перевірки є правом ПАТ "Миколаївобленерго" і не має ознак послуги, у якій споживач мав потребу. Ці роботи можна віднести до послуг при їх замовленні споживачами, тобто при наявності попиту на вказані послуги.
Таким чином, всупереч вимогам пунктів 1.2, 3.33, 6.37, 10.8 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28, пункту 17 ПКЕЕ, пункту 3.6.6 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 13.06.1996 №І5/1 (із змінами), Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов'язаних із ліцензованою діяльністю (із змінами), затвердженої постановою НКРЕ від25.12.2008 р. №1522, позивач пропонував споживачу оплатити вартість додаткової послуги, зокрема, технічної перевірки правильності роботи засобу обліку за відсутності встановленого факту пошкодження, втрати або неправильної роботи приладу обліку з вини споживача, так і за відсутності укладеного між ними договору щодо надання відповідних послуг, або разового замовлення чи згоди споживача щодо проведення позапланової технічної перевірки лічильника.
Встановлене вище підтверджує правомірність висновку відповідача про нав'язування позивачем споживачу послуг з технічної перевірки електроустановки та неправомірне зобов'язання останнього здійснити оплату за ці послуги.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, оскільки споживач не замовляв перевірку засобу обліку електричної енергії, договір про надання послуги між ними та позивачем не укладався і його ціна між учасниками не узгоджувалася, то такі дії товариства ущемляють інтереси споживача, шляхом покладання додаткових витрат, яких той не зобов'язаний нести.
За приписом частини першої статті 13 Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2 статті 50 Закону). Згідно з частиною другою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за дане порушення накладається штраф у розмірі, передбаченому цією нормою.
З урахуванням наведених норм та обставин, відповідач дав належну оцінку встановленим у справі обставинам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях товариства ознак складу правопорушення, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді дій, що призвели до ущемлення інтересів споживача, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Водночас, відповідно до змісту ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
За приписами ст. 49 цього Закону розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо: справа не підлягає розгляду в Антимонопольному комітеті України, його територіальному відділенні; не встановлено відповідача або його місцезнаходження; відповідача - юридичну особу ліквідовано; вже розглянуто чи розглядається органами Антимонопольного комітету України справа з тих же підстав щодо того самого відповідача; не доведено вчинення порушення; є інші підстави, передбачені законом.
Позивач стверджує, що одночасно зі справою № 1-26.213/115-2013 рішення від 27.09.2013 р. № 126-ріш, яке оспорюється у даному позові, були прийняті відділенням рішення і у наступних справах № 1-26/213/118-2013; № 1-26.213/116-2013; № 1-26.213/113-2013; № 1-26.213/117-2013; № 1-26.213/114-2013; № 1-26.213/120-2013, в яких, відповідно, також прийнятті рішення від 30.09.2013 р. № 126-ріш; від 27.09.2013 р. № 127-ріш; від 30.09.2013 р. № 128-ріш; від 30.09.2013 р. № 129-ріш; від 30.09.2013 р. № 130-ріш; від 30.09.2013 р. № 131-ріш, якими такі самі дії визнані такими самими порушеннями законодавства України про захист економічної конкуренції. Тобто за однакові дії, які відділення вважає порушенням, воно притягнуло товариство декілька разів.
Позивач вважає, що оскаржуване рішення разом із наведеними грубо порушує статтю 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 49 Закону України справа № 1-26.213/115-2013 мала бути закрита без прийняття рішення по суті.
Судом, відповідно до вказівок зазначених у постанові Вищого господарського суду України від 02.09.14 р. по даній справі, досліджені наведені обставини та встановлено наступне:
1) Розгляд справи № 1-26.213/115-2013 було порушено відповідачем за ініціативи відділення АМК у зв'язку зі здійсненням контролю за дотриманням ПАТ «Миколаївобленерго» законодавства про захист економічної конкуренції щодо надання додаткових послуг, пов'язаних із ліцензованою діяльністю, а не заявою окремого споживача на дослідженому ринку.
Порушення законодавства про захист економічної конкуренції щодо надання додаткових послуг, пов'язаних з ліцензованою діяльністю може мати системний триваючий характер, і виявлятися в порушенні прав кількох споживачів.
В теорії адміністративного права розрізняють продовжувані і триваючі адміністративні правопорушення. Триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особі до відповідальності.
Відповідно ж до статті 60 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
2) Нормами ст. 49 Закону визначено, зокрема, що розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо: вже розглянуто чи розглядається органами Антимонопольного комітету України справа з тих же підстав щодо того самого відповідача.
Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 48 закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: закриття провадження у справі.
Органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти розпорядження про об'єднання кількох справ в одну або про виділення справи для окремого розгляду (частина перша статті 38 Закону).
Матеріали справи свідчать, що разом із рішенням від 27.09.13 р. № 126-ріш, що оскаржується даною позовною заявою, відділенням одночасно було прийнято ряд рішень: від 27.09.13 р. № 125-ріш у справі № 1-26.213/114-2013; від 30.09.2013 р. № 130-ріш у справі № 1-26.213/115-2013; від 27.09.2013 р. № 127-ріш у справі № 1-26.213/116-2013; від 30.09.2013 р. № 128-ріш у справі № 1-26.213/113-2013; від 30.09.2013 р. № 129-ріш у справі № 1-26.213-117-2013; від 30.09.2013 р. № 131-ріш у справі № 1-26.213/120-2013р., якими такі самі дії одного і того ж суб'єкта визнанні такими самими порушеннями законодавства України про захист економічної конкуренції. Отже, за однакові дії, які відділення вважає порушенням, воно фактично притягнуло позивача до відповідальності 7 разів. В підтвердження чого позивач надав суду: копії факсограм про початок засідань по вищенаведеним справам та копії платіжних доручень щодо сплати штрафів за наведеними рішеннями АМК.
Отже, приймаючи до уваги той факт, що відповідачем вже розглянуто справи з тих же підстав щодо того самого відповідача, то прийняття даного оспорюваного рішення є безпідставним, оскільки справа підлягала закриттю.
3) Як вбачається з наданих суду доказів, дослідженню судовими інстанціями підлягало рішення Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення № 129-ріш від 30.09.2013 р. у справі № 1-26.213/117-2013.
Так, висновки викладені відділенням АМК в рішенні № 129-ріш від 30.09.2013 р. у справі № 1-26.213/117-2013 були підтримані Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2014 р. по справі № 915/2350/13, у зв'язку з чим вказане рішення АМК набрало законної сили.
В судовому засіданні представники позивача проінформували суд про те, що після перевірки судовими інстанціями рішення АМК № 129-ріш, вказані зауваження в рішенні АМК були виконані позивачем та більше відповідні порушення не мали місце. Представники відповідача цю інформацію не спростували, доказів зворотнього суду не надали.
Таким чином, беручи до уваги те, що відповідачем по даній справі порушено норми статті 49 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо закриття розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, то оспорюване рішення від 27.09.2013 р. № 126-ріш по справі № 1-26.213/115-2014 підлягає визнанню недійсним.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на відповідача.
У відповідності до п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Враховуючи те, що позивач надмірно сплатив суму судового збору, в розмірі 573,50 грн., то вказана надлишкова сума підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 126-ріш від 27.09.2013 р.
3. Стягнути з Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 41, код ЄДРПОУ 22440366) на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1147,00 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Повернути Публічному акціонерному товариству «Миколаївобленерго» (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393) з державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в сумі 573,50 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 35693 від 23.12.2013р.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено 11 листопада 2014 року.
Суддя О.Г.Смородінова