ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/24682/13 30.10.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл"
до 1) Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"
2) Публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат"
третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Компанію АБС ЕЛАЙД БІЛДІНГ ЕНД СТІЛ ЛІМІТЕД (ABC ALLIED BUILDING& STEEL LIMITED)
третя особа -2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство "Криворізький турбінний завод "Констар"
про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів
Головуючий суддя Стасюк С.В.
Суддя Босий В.П.
Суддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача Демедюк О.Б. (дов. б/н від 08.08.2014 року)
від відповідача -1 Рищенко Д.О. (дов. № 73-66-66-2/538Д від 16.10.2014 року)
від відповідача -2Ненашев Є.В. (дов. № 14/2319 від 22.08.2014 року)
від третьої особи-1не з'явився
від третьої особи-2не з'явився
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30 жовтня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юністіл" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (надалі по тексту - відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" (надалі по тексту - відповідач-2) про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2013 року порушено провадження у справі № 910/24682/13, залучено до участі у справі, у якості третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Компанію АБС ЕЛАЙД БІЛДІНГ ЕНД СТІЛ ЛІМІТЕД (ABC ALLIED BUILDING& STEEL LIMITED) та у якості третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство "Криворізький турбінний завод "Констар", слухання справи призначено на 28.01.2014 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 25.02.2014 року, у зв'язку з неявкою учасників судового процесу, поданим клопотанням та необхідністю подання додаткових доказів у справі.
24.02.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача -1 надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.
У судовому засіданні 25.02.2014 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору в яких проти позову заперечив.
Представник відповідача-2 надав усні пояснення по суті спору, в яких проти позову не заперечив.
Представник третьої особи-2 надав також усні пояснення по суті спору, в яких проти позову не заперечив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року розгляд справи було відкладено на 06.03.2014 року, у зв'язку з неявкою учасників судового процесу та необхідністю подання додаткових доказів у справі.
06.03.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою належного повідомлення третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Компанію АБС ЕЛАЙД БІЛДІНГ ЕНД СТІЛ ЛІМІТЕД (ABC ALLIED BUILDING& STEEL LIMITED), яка є іноземною юридичною особою зареєстрованою за законодавством Республіки Кіпр.
У судовому засіданні 06.03.2014 року представник відповідача-1 заперечив проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи з метою належного повідомлення третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Компанію АБС ЕЛАЙД БІЛДІНГ ЕНД СТІЛ ЛІМІТЕД (ABC ALLIED BUILDING& STEEL LIMITED).
В матеріалах позовної заяви позивачем було зазначено місцезнаходження Компанії АБС ЕЛАЙД БІЛДІНГ ЕНД СТІЛ ЛІМІТЕД (ABC ALLIED BUILDING& STEEL LIMITED):15 вулиця, Агіу Павлоу, Ледра Хаус, Агіос Андреас, 1105 Нікосія, Кіпр, та вказано адресу для листування, а саме: 01001, м. Київ, провулок Рильський, буд. 6, 4-й поверх, на яку були направлені ухвали суду у справі № 910/24682/13 із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Проте, як вбачається з довідки ф.20 наданої відділом поштового зв'язку, конверт із ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року у справі № 910/24682/13 повернуто без вручення, у зв'язку з відсутністю адресата.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення поданого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи з метою належного повідомлення третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Компанію АБС ЕЛАЙД БІЛДІНГ ЕНД СТІЛ ЛІМІТЕД (ABC ALLIED BUILDING& STEEL LIMITED) з огляду на те, що відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 року розгляд справи було відкладено на 09.09.2014 року, у зв'язку з неявкою учасників судового процесу та необхідністю подання додаткових доказів у справі.
08.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Представники позивача та третіх осіб в судове засідання 09.09.2014 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 06.03.2014 року не виконали, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представники відповідачів в судовому засіданні 09.09.2014 року не заперечили проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суд, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року суддя Стасюк С.В. вирішив розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.
Розпорядженням від 09.09.2014 року заступник Голови Господарського суду міста Києва розпорядився розглянути справу № 910/24682/13 колегіально у складі: головуючий суддя Стасюк С.В.; суддя Босий В.П.; суддя Нечай О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року колегія суддів у складі: Головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Босий В.П., суддя Нечай О.В. прийняла справу № 910/24682/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 23.10.2014 року.
22.10.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Представники відповідача-2 та третіх осіб в судове засідання 23.10.2014 року не з'явились, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У судовому засіданні 23.10.2014 року представник позивача заперечив проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача-1 не заперечили проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд, розглянувши подане відповідачем-2 клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 року розгляд справи було відкладено на 30.10.2014 року.
У судовому засіданні 30.10.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідачів у судовому засіданні 30.10.2014 року заперечили проти задоволення позовних вимог.
Представники третіх осіб у судове засідання 30.10.2014 року не з'явились, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
13.08.2008 року між Закритим акціонерним банком "ОТП Банк", правонаступником я кого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юністіл" (позичальник) було укладено договір про надання Кредиту № CR 08-435/29-1, з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - Кредитний договір № 435), за умовами якого банк надає позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування (12 960 000,000 доларів США), а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цьому договорі.
13.08.2008 року між Закритим акціонерним банком "ОТП Банк", правонаступником я кого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юністіл" (позичальник) було укладено договір про надання Кредиту № CR 08-437/29-1, з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - Кредитний договір № 437), за умовами якого банк надає позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування (5 000 000,000 доларів США), а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цьому договорі.
Відповідно до пунктів 2.1.2. Кредитного договору № 435 та Кредитного договору № 437 банк зобов'язаний не розголошувати третім особам інформацію про позичальника, що містить банківську та/або комерційну таємницю, за виключенням випадків, коли розголошення такої інформації є обов'язковим для банку у відповідності з чинним законодавством та/або необхідно банку для захисту своїх прав та інтересів. Застереження: Сторони наступним прийшли до згоди, що банк має право, а позичальник надає банку таке право, розголошувати (розкривати) у будь-який спосіб третім особам інформацію про позичальника, що містить банківську та/або комерційну таємницю, за обставини порушення (невиконання та/або неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх платіжних зобов'язань, передбачених цими Договорами.
В забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл" перед Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" були укладені наступні договори:
1) 10.09.2008 року між Закритим акціонерним банком "ОТП Банк", правонаступником я кого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Юністіл" (боржник) та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький абразивний комбінат", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат" (поручитель) було укладено договір поруки № SR 08-345/29-1, з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - Договір поруки № SR 08-345/29-1);
2) 23.09.2008 року між Закритим акціонерним банком "ОТП Банк", правонаступником я кого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (заставодержатель), Товариством з обмеженою відповідальністю "Юністіл" (заставодавець) було укладено договір застави № PL 08-623/29-1 з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - Договір застави № PL 08-623/29-1);
3) 23.09.2008 року між Закритим акціонерним банком "ОТП Банк", правонаступником я кого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (заставодержатель), Товариством з обмеженою відповідальністю "Юністіл" (заставодавець) було укладено договір застави № PL 08-621/29-1 з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - Договір застави № PL 08-621/29-1);
4) 23.09.2008 року між Закритим акціонерним банком "ОТП Банк", правонаступником я кого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (заставодержатель), Товариством з обмеженою відповідальністю "Юністіл" (заставодавець) було укладено договір застави № PL 08-622/29-1 з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - Договір застави № PL 08-622/29-1);
5) 08.02.2010 року між Закритим акціонерним банком "ОТП Банк", правонаступником я кого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (заставодержатель), Товариством з обмеженою відповідальністю "Юністіл" (заставодавець) було укладено договір застави № PL 10 - 031/29-1 з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - Договір застави № PL 10 - 031/29-1);
6) 27.08.2009 року між Закритим акціонерним банком "ОТП Банк", правонаступником я кого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (заставодержатель), Товариством з обмеженою відповідальністю "Юністіл" (заставодавець) було укладено договір застави № PL 09 - 204/29-1 з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - Договір застави № PL 09 - 204/29-1);
7) 21.09.2010 року між Закритим акціонерним банком "ОТП Банк", правонаступником я кого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (заставодержатель), Товариством з обмеженою відповідальністю "Юністіл" (заставодавець) було укладено договір застави № PL 10 - 236/29-1 з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - Договір застави № PL 10 - 236/29-1).
Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю умов Кредитного договору № 435 та Кредитного договору № 437 приписам пункту 4 частини 1 статті 61 Закону України "Про банки та банківську діяльність", оскільки у спірних договорах відсутні посилання на будь-яку відповідальність банку за розголошення банківської таємниці.
Виходячи з наведеного, на думку позивача, у випадку визнання Кредитного договору № 435 та Кредитного договору № 437 недійсними, недійсними є також договори забезпечення виконання зобов'язань, а саме, Договір поруки № SR 08-345/29-1, Договір застави № PL 08-623/29-1, Договір застави № PL 08-621/29-1, Договір застави № PL 08-622/29-1, Договір застави № PL 10 - 031/29-1, Договір застави № PL 09 - 204/29-1, Договір застави № PL 10 - 236/29-1, оскільки останні є похідними від Кредитних договорів.
Окрім того, позивач зазначає про те, що у Договорі поруки № SR 08-345/29-1, Договорі застави № PL 08-623/29-1, Договорі застави № PL 08-621/29-1, Договорі застави № PL 08-622/29-1, Договорі застави № PL 10 - 031/29-1, Договорі застави № PL 09 - 204/29-1, Договорі застави № PL 10 - 236/29-1 взагалі відсутні як застереження щодо збереження банківської таємниці, так і посилання набудь-яку відповідальність банку за її розголошення, відтак вказані правочини прямо суперечать пункту 4 частини 1 статті 61 Закону України "Про банки та банківську діяльність".
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юністіл" отримало у банку наступні кредитні кошти, зокрема, за Кредитним договором № 435 - 128 312 587,84 грн., Кредитним договором № 437 - 82 015 305,47 грн.
Разом з тим, як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юністіл" повернуло на користь банку грошові кошти (з урахуванням відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій:
- за Кредитним договором № 435 - 84 100 243,61 грн.;
- за Кредитним договором № 437 - 63 087 081,73 грн.
Таким чином, на думку позивача, з урахуванням наслідків недійсності Кредитного договору № 435 та Кредитного договору № 437 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл" на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" має бути стягнуто 210 327 893,31 грн., а з Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на користь має бути стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл"147 178 325,34 грн.
Відповідач - 1 у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не наведено фактів недосягнення сторонами згоди хоча б однієї з істотних умом оспорюваних договорів та не наведено в чому саме полягає порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл".
Також, в процесі розгляду даного спору, відповідач -1 подав заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1054, 1055 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У відповідності до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (стаття 574 Цивільного кодексу України).
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставу позову становлять обставини, якими Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на невідповідність умов Кредитного договору № 435 та Кредитного договору № 437 приписам пункту 4 частини 1 статті 61 Закону України "Про банки та банківську діяльність" через відсутність у спірних договорах посилання на будь-яку відповідальність банку за розголошення банківської таємниці.
Суд вважає такі твердження позивача необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 60 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (у редакції станом на день укладення спірних договорів), інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.
Банківською таємницею, зокрема, є:
1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;
2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;
3) фінансово-економічний стан клієнтів;
4) системи охорони банку та клієнтів;
5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;
6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;
7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;
8) коди, що використовуються банками для захисту інформації. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю. Положення цієї статті не поширюються на узагальнену по банках інформацію, яка підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком України та додатково самим банком на його розсуд. Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів.
Згідно зі статтею 61 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (у редакції станом на день укладення спірних договорів) банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:
1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;
2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;
3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;
4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.
Приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов'язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.
У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інформації про банки та їх клієнтів з органів, які уповноважені здійснювати банківський нагляд, збитки відшкодовуються винними органами.
Підставою позову є те, що кредитний договір не містить умов та правил, що регулюють відповідальність банку щодо невиконання чи не належного виконання договору, натомість містить цілий ряд наданих банку прав. Проте, вказані доводи не приймаються до уваги, оскільки сам факт укладення кредитного договору передбачає можливість застосування до обох сторін ( в тому числі до кредитора) усіх можливих (передбачених законом) видів відповідальності за порушення договору. Доводи ж позивача, щодо обов'язкової наявності у договорі умов про відповідальність банку є не обґрунтованими, оскільки параграф 2 глави 71 Цивільного кодексу України, який регулює відносини сторін за кредитним договором вказаної обов'язкової умови не передбачає. До того ж наявність тих чи інших умов договору, які не є обов'язковими (для тих чи інших видів договорів) визначають самі сторони, керуючись нормами Цивільного кодексу України про свободу договору.
При цьому судом враховано наявність у Кредитному договорі № 435 та Кредитному договорі № 437 пункту 4.1. (за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за цим Договором, банк несе відповідальність у порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України), що передбачає можливість врегулювання розбіжності (в тому числі щодо відповідальності банку) шляхом, визначеним законодавством, тобто застосуванням загальних норм Цивільного кодексу України щодо відповідальності за порушення зобов'язання.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що норми статті 61 Закону України "Про банки та банківську діяльність" регулюють відносини клієнта з банком, а не поручителя чи заставодавця, а тому вона не може бути застосована до Договору поруки № SR 08-345/29-1, Договору застави № PL 08-623/29-1, Договору застави № PL 08-621/29-1, Договору застави № PL 08-622/29-1, Договорі застави № PL 10 - 031/29-1, Договору застави № PL 09 - 204/29-1, Договору застави № PL 10 - 236/29-1 в частині розголошення банківської таємниці, відтак, твердження позивача про те, що вказані правочини прямо суперечать пункту 4 частини 1 статті 61 Закону України "Про банки та банківську діяльність" відхиляються судом як необґрунтовані.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з приписами частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Отже, сторонам договору надано право вільно обрати між: декількома варіантами поведінки в межах, встановлених законом, певний, а також, у відповідних випадках, визначити зміст цивільних прав та обов'язків. Таким чином, відповідні суб'єкти у певних межах, мають можливість своєю волею на власний розсуд врегулювати зміст цивільних прав та обов'язків.
Зокрема, сторонами в угоді можуть бути встановлені інші умови ніж ті, що передбачені диспозитивними нормами. Також їм надається право укласти угоду, яка за своїм змістом відрізняється від окремих видів зобов'язань, визначених нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, або укласти угоду, яка містить елементи декількох зобов'язань, за умови, що така угода прямо не суперечить чинному законодавству.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд приходить до висновку, що позивач не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочинів стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких спірні Договори мають бути визнані недійсними. Більше того, судом встановлено та враховано, що оспорювані правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочинів є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
В процесі розгляду даної справи відповідачем -1 було подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача про визнання недійсними договору про надання Кредиту № CR 08-437/29-1 від 13.08.2008 року та договору про надання Кредиту № CR 08-435/29-1 від 13.08.2008 року та застосування наслідків недійсності вказаних правочинів.
У відповідності до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Судом встановлено, що строк позовної давності в три роки за вимогами про визнання недійсними договору про надання Кредиту № CR 08-437/29-1 від 13.08.2008 року та договору про надання Кредиту № CR 08-435/29-1 від 13.08.2008 року сплинув 14.08.2011 року, оскільки, оспорювані договори укладено уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл", а отже, позивач знав і міг знати про їх укладення.
Позовну заяву за вих. № 18/1-1 від 18.12.2013 року, зареєстровано канцелярією суду за вх. № 24682/13 від 19.12.2013 року, тобто у термін більший за три роки.
У пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суд України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року № 10 вказано, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Обставини які наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Юністіл" у позовній заяві не відповідають дійсності, заявлені вимоги по суті не підлягають задоволенню, а відтак підстави для застосування позовної давності відсутні, а оскільки, права позивача не порушені, вимоги про їх захист в судовому порядку не могли бути задоволені, навіть в разі звернення позивача в межах встановленого законом строку позовної давності.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл про визнання недійсними правочинів, а саме: договору про надання Кредиту № CR 08-435/29-1 від 13.08.2008 року, договору про надання Кредиту № CR 08-437/29-1 від 13.08.2008 року, договору поруки № SR 08-345/29-1 від 10.09.2008 року, договору застави № PL 08-623/29-1 від 23.09.2008 року, договору застави № PL 08-621/29-1 від 23.09.2008 року, договору застави № PL 08-622/29-1 від 23.09.2008 року, договору застави № PL 10 - 031/29-1 від 08.02.2010 року, договору застави № PL 09 - 204/29-1 від 27.08.2009 року, договору застави № PL 10 - 236/29-1 від 21.09.2010 року, є необґрунтованими та такими що задоволенню не підлягають, з огляду на що не підлягають також задоволенню інші вимоги позивача, оскільки є похідними.
Витрати з судового збору покладаються на позивача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл" відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом
Повне рішення складено 05.11.2014 року
Головуючий суддя Стасюк С.В.
Суддя Босий В.П.
Суддя Нечай О.В.