29 жовтня 2014 року Справа № 876/4494/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іщук Л.П.
суддів Онишкевича Т.В., Кухтея Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,
представника апелянта Шевчука І.З.,
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
ФОП ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000041720/76 від 09 січня 2014 року.
Вважає, що податкове повідомлення-рішення є необґрунтоване, прийняте з порушенням податкового законодавства і підлягає скасуванню, оскільки висновок податкового органу в акті перевірки про завищення суми витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу за 2012 рік, зроблений неправомірно, без врахування первинних документів та фактичних обставин справи.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року позов задоволений. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000041720/76 від 09.01.2014 року.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів обставин, на які посилався як на підставу своїх заперечень та не підтвердив належними доказами наявність правових підстав для винесення податкового повідомлення-рішення.
Відповідач оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права, просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що ФОП ОСОБА_3 у декларації про доходи за 2012 рік завищив валові витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, та неправильно визначив суму податкового зобов'язання податку з доходів фізичних осіб, отриманих від здійснення господарської діяльності. Перевіркою встановлено, що витрати на придбання дизпалива для здійснення підприємницької діяльності позивача є нижчими за ті, що зазначені у податковій декларації. Крім того, зазначає, що в ході перевірки встановлене понаднормове списання палива відповідно до затвердженого Міністерством транспорту України наказу № 43 від 10 лютого 1998 року «Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті».
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2 від 29.03.2000 року), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області з 05.04.2000 року. Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 за КВЕД 49.41 є надання послуг з вантажних перевезень.
З 11.11.2013 року по 22.11.2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. За наслідками перевірки відповідачем складений акт №324/53/17-20/НОМЕР_1 від 06.12.2012 року, на підставі якого контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000041720/76 від 09.01.2014 року, яким збільшена сума грошового зобов'язання платнику податків ФОП ОСОБА_3 за платежем - податок на доходи фізичних осіб на 26 819,10 гривень.
Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак контролюючий орган не довів законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з п. 138.1 ст. 138 розділу III ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, пп. 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, пп. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 та ст.141 цього Кодексу, крім витрат, визначених в пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
У відповідності до п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України, об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців (виручка) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Відповідно до пп. 177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, для ведення своєї господарської діяльності (надання послуг з вантажних перевезень) ФОП ОСОБА_3 впродовж 2012 року придбав дизельне паливо у ПП «Окко-Бізнес», ТзОВ Фірма «ТОТ» на суму 1448596,82 гривень. Витрати по придбанню дизельного палива позивач відніс до складу валових витрат. Жодних розбіжностей між задекларованою позивачем сумою витрат та фактичною сумою витрат, що виникли в результаті включення до складу витрат сум за придбання дизельного палива у 2012 році не виявлено.
Крім того, під час перевірки контролюючим органом не був здійснений розрахунок сум витрат дизельного палива в 2012 році, що спростовує доводи апелянта щодо безпідставного включення позивачем до складу валових витрат за 2012 рік витрат понесених у зв'язку з придбанням та використанням паливно-мастильних матеріалів на суму 4 806,30 гривень.
Щодо встановлення в ході перевірки податковим органом понаднормового списання палива відповідно до затвердженого Міністерством транспорту України наказу № 43 від 10 лютого 1998 року «Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» (із змінами та доповненнями) на пройдених 100 кілометрах, списання пального перевищено на 3,85 л пального, а саме за 2012 рік на 12915,20 л пального та 105904,64 гривеь (без ПДВ) (абз. 6, 7 стор. 8 акту перевірки) колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до загальних положень «Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», затверджених наказом Міністерством транспорту України № 43 від 10.02.1998 року, його приписи призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.
Організаційно-правова форма позивача - фізична особа-підприємець не відноситься до суб'єктів, зазначених у загальних положеннях даного наказу. Тому наказ Мінтрансу України № 43 від 10.02.1998 року не поширюється на ФОП ОСОБА_3
Крім того, вказаний наказ носить відомчий характер, є обов'язковим лише для підприємств, установ, організацій, які входять до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки відповідача, констатовані в акті перевірки №324/53/17-20/НОМЕР_1 від 06.12.2012 року, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000041720/76 від 09 січня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 26 819,10 гривень, у тому числі за основним платежем 17 879,40 гривень, за штрафними санкціями 8 939,70 гривень, винесене на підставі зазначеного акту перевірки, підлягає скасуванню як протиправне.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про протиправність збільшення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних санкцій, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, підстав для скасування оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі № 813/1990/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий Л.П. Іщук
Судді Т.В. Онишкевич
Р.В. Кухтей
Ухвала складена в повному обсязі 04.11.2014 року