29 жовтня 2014 року Справа № 876/4307/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іщук Л.П.
суддів Онишкевича Т.В., Кухтея Р.В.
за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області на постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 03 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області про зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Старосамбірського районного суду Львівської області з позовом до управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як реабілітованій особі, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 28.05.2013 року.
Зазначає, що має право на таке підвищення, оскільки 28.04.1945 року була арештована, а 10.07.1945 року засуджена за ст. 54-1 «а», 54-11 УК УРСР на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнена з місць позбавлення волі 15.09.1953 року. На підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» реабілітована з поновленням в громадянських правах. У відповідності з п.«г» ст.7 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, згідно зі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій» призначена пенсія підвищується на 50% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 03 квітня 2014 року позов задоволений. Визнані неправомірними дії відповідача щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії, як реабілітованому громадянину, та зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області здійснити перерахунок надбавки до пенсії і проводити відповідні виплати ОСОБА_1, як реабілітованому громадянину, в розмірі, передбаченому п."г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 28.05.2013 року з урахуванням уже здійснених виплат.
Відповідач - УПФ України у Старосамбірському районі Львівської області оскаржило постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права, просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» з 01 вересня 2008 року громадянам, які зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, проводиться підвищення в розмірі 54,40 гривень, оскільки підвищення пенсії відбулось, то підстав для задоволення позову не було.
Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не прибули, тому суд ухвалив провести розгляд справи без їх участі відповідно до ст. 196 КАС України.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області та отримує підвищення до пенсії у розмірі 54,40 гривень відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», як особа, що була на підставі ст.3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» реабілітована.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, підлягає застосуванню п."г" ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 15.05.1992 року з наступними змінами і доповненнями, а не постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», яка є підзаконним нормативно-правовим актом та істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Отже, підвищення до пенсії в розмірі 54 грн. 40 коп., яке щомісячно виплачується відповідачем позивачу як особі, яка визнана реабілітованою відповідно до ст.1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій», виплачується у розмірі меншому, ніж передбачено законом.
З урахуванням наведеного та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу, як особі, що необгрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, застосуванню підлягає п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 15 травня 1992 року, з наступними змінами і доповненнями, а не постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також, згідно з пунктом 6 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного Закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Тому, положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Оскільки стосовно ненарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин, слід застосовувати шестимісячний строк звернення до суду, визначений ст.ст. 99, 100 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про встановлення підвищення до пенсії, як реабілітованому громадянину, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають задоволенню починаючи з 28 травня 2013 року.
Також слід зазначити, що відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Дана правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року в справі «Кечко проти України» зазначив, що держава самостійно визначає, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє. Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано і підставно задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому оскаржувану постанову суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 03 квітня 2014 року у справі № 455/2054/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Л.П. Іщук
Судді Т.В. Онишкевич
Р.В. Кухтей