23 жовтня 2014 року Справа № 29526/12/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Старунського Д.М.,
суддів - Багрія В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області про зобов'язання провести нарахування та виплату грошової допомоги особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
18 травня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила визнати протиправними бездіяльність та рішення управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області щодо невиконання та відмови у виконанні положень ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язати управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області здійснити нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства для ОСОБА_1 та щодо неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 в межах строку позовної давності до настання обставин, з якими закон пов'язує припинення таких виплат та ОСОБА_2 за період в межах строку позовної давності до досягнення ним повноліття 08.05.2011 року з урахуванням виплачених сум.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01 червня 2011 року позов задоволено. Визнано бездіяльність та рішення управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_2 і ОСОБА_3, як особам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, як це передбачено ч.1 ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 18 листопада 2010 року, протиправними. Зобов'язано управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області проводити нарахування та виплату ОСОБА_1, як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати, як це передбачено ч.1 ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахування виплачених сум за період з 18 листопада 2010 року до настання обставин, з якими Закон пов'язує припинення таких виплат. Зобов'язано управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області проводити нарахування та виплату неповнолітньому ОСОБА_3 в особі його матері ОСОБА_1, як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати, як це передбачено ч.1 ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахування виплачених сум за період з 18 листопада 2010 року до настання обставин, з якими Закон пов'язує припинення таких виплат, але не більше як до досягнення дитиною повноліття. Зобов'язано управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області проводити нарахування та виплату ОСОБА_2, як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати, як це передбачено ч.1 ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахування виплачених сум за період з 18 листопада 2010 року до 08 травня 2011 року включно.
Постанову в частині задоволення позовних вимог в апеляційному порядку оскаржив відповідач управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області, вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову в цій частині скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуваний вид допомоги протягом 2010-2011 років виплачувався згідно вимог Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року.
Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, суд відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Позивач є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням НОМЕР_1, та проживає в м.Камені-Каширському Волинської області (паспорт громадянина України НОМЕР_2).
ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітніх дітей ОСОБА_3 (посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи НОМЕР_4 від 10.02.1997 року) та ОСОБА_2 (посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи НОМЕР_3 від 22.05.1995 року), які проживають в м.Камінь-Каширському Волинської області, що підтверджується довідкою Камінь-Каширського виробничого управління житлово-комунального господарства від 23.02.2011 року.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 відсотків від мінімальної заробітної плати.
Однак, частина 2 ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чітко вказує, що перелік населених пунктів, жителям яких виплачується зазначена щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно Постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" місто Камінь-Каширський, де має місце реєстрації позивач та його неповнолітні діти, віднесено до Зони гарантованого добровільного відселення. В переліку населених пунктів, жителям яких з 01 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства у зоні добровільного гарантованого відселення у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати, вказане місто Камінь-Каширський Волинської області.
Однак позивачу щомісячна грошова допомога як громадянину, що проживає на території зони радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щомісячно у розімірі 2.10 грн. на кожного. Вказані виплати здійснювались відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року та постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Тобто, здійснюючи нарахування та виплату позивачу зазначених виплат, позивач обчислював їх розмір не з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, як це передбачено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а керувався положеннями підзаконних нормативно правових актів - постанов Кабінету Міністрів України.
Такі дії відповідача є неправомірними, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу не підлягають застосуванню постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача, передбачених ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Також надання законодавством Кабінету Міністрів України права встановлювати розміри соціальних виплат не означає, що останній, встановлюючи порядок та розміри таких виплат, в тому числі особам, які постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, чи інших законів, якими встановлено розміри мінімальної заробітної плати.
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Разом із тим, у відповідності до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Також суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача продовжувати нарахування і виплату позивачу щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, оскільки визначення кінцевого періоду, за який необхідно здійснювати перерахунок та виплату вказаної грошової допомоги позивачу, є безпідставним.
Враховуючи вищевказане та ст.ст. 99, 100 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині виплати йому компенсації 40 % від мінімальної заробітної плати у зв'язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства підлягають задоволенню щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 починаючи з 18.11.2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, а щодо ОСОБА_2 - починаючи з 18.11.2010 року до 08.05.2011 року.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 183-2, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області залишити без задоволення.
Постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01 червня 2011 року по справі №2а-5782/11 за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області про зобов'язання провести нарахування та виплату грошової допомоги особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Д.М. Старунський
Судді: В.М. Багрій
А.І. Рибачук