Справа: № 826/13311/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
21 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді : Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві про скасування рішення про визнання митної вартості товарів від 20.06.13р. та стягнення суми надміру сплачених коштів,-
Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві, в якому просив:
- скасувати Рішення про визнання митної вартості товарів №10025000/2013/600190/2 від 20.06.2013 р. Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України визнання митної вартості товарів до вантажно-митної декларації №100250000/2013/060268;
- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" надміру сплачену суму коштів у розмірі 31 901,47 гривень з яких: державного мита - 6 248,58 грн., ПДВ - 25 652,89 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.
Відповідач - Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів України не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.06.2013 року на підставі зовнішньоекономічного контракту від 02.04.03.2012 року N SМА 16, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" та компанією "ZHEJIANG FIRSD GROUP CO. LTD" (Китай), позивачем на митну територію України ввозився товар (світлотехнічна продукція).
З метою митного оформлення товару позивачем до Київської регіональної митниці були надані наступні документи: коносамент № ZENNLAQB317322 від 01.05.2013р.; CMR № 0802 від 13.06.2013р.; довідку про транспортні витрати б/н від 03.06.2013 р.; рахунок-фактуру від 25.04.2013 р. №2012 F037А144; пакувальний лист від 25.04.2013р. №2012 F037А144; зовнішньоекономічний контракт від 02.04.2012 р року N SМА 16; Додаткова угода № 1 від 18.02.2013р.; договір перевезення від 08.01.2013 р. № 08/01/2013; Декларацію митної вартості; сертифікати походження; Довідка з банку від 01.06.2013 р. №27/20-244; Лист відправника від 13.06.2013 б/н; Копії експортних декларацій країни відправника.
З метою визначення митної вартості імпортованих на митну територію України товарів, відповідачем ТОВ "Софіт-Люкс" було запропоновано надати додаткові документи, що містять інформацію про складові митної вартості товару, визначеної декларантом за основним методом.
20 червня 2013 року посадовою особою Київської регіональної митниці було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 10025000/2013/600190/2, яким позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за поданою ним митною декларацією.
У відповідності до згаданого рішення відповідачем було скореговано митну вартість імпортованого позивачем товару до 5,4730 USD за кг., у зв'язку з чим для випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання позивачем додатково було сплачено обов'язкові платежі.
Позивач заперечує правомірність спірного рішення відповідача про визнання митної вартості товарів №10025000/2013/600190/2 від 20.06.2013 р., у зв'язку з чим просить скасувати його з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до статті 49 Митного Кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного Кодексу України).
Згідно із статтею 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Положенням частини 1 ст.54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 № 602 затверджено Порядок роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 липня 2009р. за N 669/16685).
Відповідно до підпунктів 1.2, 1.9, 1.11 пункту 1 розділу 2 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі по тексту - Порядок), контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом:
- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;
- перевірки наявності необхідних для підтвердження митної вартості документів, визначених Порядком декларування.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із частиною 3 статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до пункту 6 Порядку, у разі потреби в наданні додаткових документів посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, у графі "Для відміток митного органу" ДМВ (або у випадках, коли вона не подавалась - на зворотному боці Інформаційного аркуша митного контролю товарів за ВМД /додаток 1 до Порядку оформлення/ або на звороті запиту /додаток 3 до Порядку оформлення/) робить запис про необхідність подання додаткових документів відповідно до пункту 11 Порядку декларування, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис.
Разом з тим, згідно із пунктом 4 вказаного Порядку, у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У свою чергу, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (частина 11 статті 264 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України.
Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки правильності визначення митної вартості товару (світлотехнічна продукція) торгової марки MAGNUM, Виробник: ЕLEX INDUSTRIAL LTD": Ha підприємстві "NINGBO L1ANGBEI ELEX IMP.& EXP.CO.LTD. Країна виробництва КИТАЙ», відповідачем, серед іншого, були проаналізовані наступні документи: CMR, інвойс, зовнішньоекономічний договір (контракт), довідка про транспортні видатки б н 03.06.2013р., рахунок-фактура від 25.04.2013 №2012F037A144, пакувальний листопад від 25.04.2013 №2012F037A144, зовнішньоекономічний контракт 02/04/2012 SMA16, додаткова угода 18/02/2013 #1, договір про перевезення від 08.01.2013;08/01/2013, декларація митної вартості, сертифікат походження від 14.05.2013, довідка з банку від 01.06.2013, лист відправника від 13.06.2013, лист-повідомлення відправника від 03.01.2013 та копії експортних декларацій країни відправлення від 01.06.2013 №310120130519271856№310120130519271831№ 310120130519271841.
За результатом співставлення митної вартості подібних за якісними характеристиками товарів, митне оформлення яких вже здійснювалося Київською регіональною митницею, а також аналізу наданих документів, у відповідача виникли сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару, оскільки рівень заявленої позивачем митної вартості був значно меншим від рівня цін на подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено.
Крім того, відповідачем було виявлено розбіжність в наданих для митного оформлення документах на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.
Так за результатом аналізу документів, що були надані позивачем до митного оформлення, посадовою особою відповідача було виявлено відсутність окремих документів, визначених статтею 53 МК України, а саме: каталогів; прайс-листів виробника товару; банківських документів; договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; виписки з бухгалтерської документації; ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією; інші документи що підтверджують митну вартість товару за бажанням.
Разом з тим, під час митного оформлення товару відповідачем було виявлено факт не забезпечення позивачем перекладу митної декларації країни відправлення та калькуляції, що відповідно унеможливило здійснити перевірку та підтвердження зазначених в ній відомостей.
Відповідно до ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані по справі докази, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, які не підтверджуються належними доказами та є такими, що не підлягають до задоволення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2013 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві про скасування рішення про визнання митної вартості товарів від 20.06.13р. та стягнення суми надміру сплачених коштів, слід відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2013 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві про скасування рішення про визнання митної вартості товарів від 20.06.13р. та стягнення суми надміру сплачених коштів - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик
Повний текст постанови виготовлено - 27.10.14 р.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Петрик І.Й.