Справа: № 357/11522/14-ц Головуючий у 1-й інстанції: Подрєзова Г.О. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
11 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,
за участю секретаря Погребняк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м.Білій Церкві Київської області про стягнення суми, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Білій Церкві Київської області (далі - Відповідач) про накладення арешту на майно Відповідача, стягнення заборгованості з виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року в сумі 3 031,00 грн.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2014 року провадження в справі закрито відповідно п.4 ч.1 ст.157 КАС України.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду іншим складом суду.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника Відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, закриваючи провадження в справі, мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 3 031,00 грн у відшкодування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вже були предметом розгляду у справі №2а-45438/11.
За наслідками такого розгляду прийнято постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2011 року, якою адміністративний позов задоволено, визнано неправомірними дії щодо нарахування щомісячної соціальної допомоги як дитині війни всупереч вимогам ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов»язано провести перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсійного забезпечення як дитині війни відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04.07.2010 року по 22.07.2011 року.
Проте, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що в січні 2011 року Позивач звертався до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Білій Церкві Київської області, в якому просив визнати протиправною відмову у виплаті щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, стягнути вказану допомогу за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року в сумі 3 031,00 грн з відповідною індексацією за зазначений період, зобов»язати здійснювати її нарахування та виплату.
Згідно копії постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2011 року (справа №2а-45438/11) адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю; визнано неправомірними дії Відповідача щодо нарахування щомісячної соціальної допомоги як дитині війни всупереч вимогам ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов»язано провести перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсійного забезпечення як дитині війни відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04.07.2010 року по 22.07.2011 року.
В той же час, матеріали справи не містять доказів у підтвердження ухвалення судового рішення за наслідками розгляду адміністративного позову, поданого Позивачем в січні 2011 року, оскільки останнім заявлялися позовні вимоги за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, а судовим рішенням задоволено позов в межах періоду з 04.07.2010 року по 22.07.2011 року; не вбачається, чи вирішувалося судом питання щодо решти періоду (з 01.10.2009 року по 03.07.2010 року) та чи виходив суд за межі заявлених вимог, задовольняючи їх за період з 04.07.2010 року по 22.07.2011 року.
Отже, нез»ясування судом вказаних питань унеможливлює встановлення тієї обставини, що постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2011 року у справі №2а-45438/11 ухвалено саме за наслідками розгляду адміністративного позову, поданого Позивачем в січні 2011 року.
За правилами п.4 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Докази набрання законної сили судовим рішенням, на яке посилається суд першої інстанції
як на підставу для закриття провадження у справі, в матеріалах справи відсутні.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про передчасність рішення суду першої інстанції щодо закриття провадження у даній справі та необхідність додаткової перевірки обставин, які слугували підставами закриття провадження у справі згідно вимог п.4 ч.1 ст.157 КАС України.
Згідно зі ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
За п.4 ч.1 ст.204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2014 року скасувати, а справу направити до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для продовження розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Троян Н.М.
Костюк Л.О.
Ухвала складена в повному обсязі 11 листопада 2014 року.
.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Троян Н.М.
Костюк Л.О.