ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
27 жовтня 2014 року № 813/6241/14
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Потабенко В.А.
з участю секретаря судових засідань Процько Ю.В.,
представників:
від позивача -Завалишин Ю.О., згідно довіреності,
від відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання (надалі - ДТГО) "Львівська залізниця" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (надалі - Ужгородська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ДТГО "Львівська залізниця" звернулася до суду з позовом до Ужгородської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2014 року за №№ 35/17-2, 36/17-2, 37/17-2, 38/17-2, 39/17-2, 40/17-2, 41/17-2, 42/17-2, 43/17-2, 44/17-2, прийнятих за наслідками проведеної планової виїзної документальної перевірки Відокремленого підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, оформленої актом № 2120/07-07-22-01/25449675 від 11.08.2014 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що Відокремлений підрозділ «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» у періоді, що перевірявся відповідачем, належав до категорії відокремлених підрозділів, які уповноважені нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів фізичних осіб, та, відповідно до положень Податкового та Бюджетного кодексів України, сплачував (перераховував) цей податок за своїм місцезнаходженням, тобто до бюджету м. Чоп, що підтверджується самим актом перевірки. На думку позивача, контролюючий орган помилково прирівнює окремі дільниці (обертові депо, околотки, чергові пункти, енергодиспетчерські пункти тощо), які входять до складу відокремлених підрозділів, до самих відокремлених підрозділів. Звідси, висновок Ужгородської ОДПІ про необхідність сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету окремими дільницями, які входять до складу відокремленого підрозділу, є неправомірним.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, скерував на адресу суду заперечення від 03.10.2014 року, суть яких зводиться до наступного. Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області проведено документальну планову виїзну перевірку Відокремленого підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця». За результатами даної перевірки встановлено порушення пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме здійснювалася сплата податку на доходи фізичних осіб за місцезнаходженням адміністративно - господарського управління у м. Ужгород, а не за місцезнаходженням структурних підрозділів, які входять до складу ВП «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця». Ужгородська ОДПІ вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, а тому в задоволенні позову про визнання їх нечинними та скасування слід відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
За результатами документальної виїзної позапланової перевірки Відокремленого підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року Ужгородською ОДПІ складено акт № 2120/07-07-22-01/25449675 від 11.08.2014 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014 року за №№ 35/17-2, 36/17-2, 37/17-2, 38/17-2, 39/17-2, 40/17-2, 41/17-2, 42/17-2, 43/17-2, 44/17-2, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб-найманих працівників на загальну суму в розмірі 2361966,26 грн., в тому числі основний платіж - 1369206,50 грн., штрафні (фінансові) санкції - 992759,76 грн.
Перевіркою встановлено, що позивачем, в порушення вимог ст. 168 ПК України, по Відокремленому підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» допущено кредиторську заборгованість з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 392245,37 грн., в тому числі по:
- Свалявському р-ну - 53528,68 грн.;
- Мукачівському р-ну - 640868,86 грн.;
- Половецькому р-ну - 95859,88 грн.;
- Виноградівському р-ну - 367877,62 грн.;
- Великоберезнянському р-ну - 200040,13 грн.;
- Перечинському р-ну - 29072,59 грн.;
- Сколівському р-ну - 174365,79 грн.;
- Берегівському р-ну - 966712,22 грн.;
- Ужгородському р-ну - 1 169166,37 грн.;
- Турківському р-ну - 88575,21 грн.;
- Хустському р-ну - 65140,50 грн.;
- Тячівському р-ну - 47326,84 грн.;
- Іршавському р-ну - 24710,68 грн.
Зокрема, перевіряючими встановлено, що ВП «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця», в порушення вимог п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України, податок на доходи фізичних осіб, отриманий із зарплати працівників структурних підрозділів, які здійснюють діяльність на територіях Свалявського, Мукачівського, Половецького, Виноградівського, Великоберезнянського, Перечинського, Сколівського, Берегівського, Ужгородського, Турківського, Хустського, Тячівського та Іршавського районів, перерахувало за місцезнаходженням адміністративно-господарського управління (м. Ужгород), а не структурних підрозділів, які входять до складу Відокремленого підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця».
Платниками податків, згідно з п. 15.1 ст. 15 ПК України, визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Податковим агентом, як це передбачено п. 18.1 ст. 18 ПК України, визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Як передбачено п.п. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 ПК України суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У разі, якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
Згідно з вимогами п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
Відповідно до Положення про Відокремлений підрозділ «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця», затвердженого начальником Львівської державної залізниці 05.11.2009 року № 689/Н, дирекція є відокремленим структурним підрозділом Львівської державної залізниці без права юридичної особи.
Відокремлений підрозділ «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» взятий на облік ДПІ в м. Ужгороді з 02.11.2000 року, згідно довідки від 02.11.2000 року № 28-1/668.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що вищезгаданим відокремленим підрозділом, який, у відповідності до п.п. 168.4.3 п. 168. ст. 168 ПК України, уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб, було перераховано до місцевого бюджету за його місцезнаходженням суми податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, що підтверджується як висновками акта перевірки, так і відповідними платіжними дорученнями.
При цьому, суд вважає хибним висновок контролюючого органу про порушення Відокремленим підрозділом «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України, оскільки окремі дільниці, які входять до його складу, не являються самостійними відокремленими підрозділами, а, тому, платник податку не зобов'язаний перераховувати суми податку з доходів фізичних осіб до місцевого бюджету за місцезнаходженням даних дільниць.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не представив суду належних і достатніх доказів в спростування вищенаведених обставин.
Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірними спірні податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014 року за №№ 35/17-2, 36/17-2, 37/17-2, 38/17-2, 39/17-2, 40/17-2, 41/17-2, 42/17-2, 43/17-2, 44/17-2, якими ДТГО «Львівська залізниця» збільшено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.
Звідси, відсутні і підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України.
Тому, позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення - скасуванню.
Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 487,20 грн. судового збору, сплаченого при подачі позову до суду.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд,-
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати прийняті Ужгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Закарпатській області податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014 року за №№ 35/17-2, 36/17-2, 37/17-2, 38/17-2, 39/17-2, 40/17-2, 41/17-2, 42/17-2, 43/17-2, 44/17-2.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (код ЄДРПОУ 01059900), що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Гоголя, 1, 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений 03.11.2014 року.
Суддя Потабенко В.А.