Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"03" листопада 2014 р. Справа № 911/4351/14
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/4351/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДОРТРАНС", ідентифікаційний код: 33300720, місцезнаходження: 04212, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 9,
до товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БТС", ідентифікаційний код: 38275495, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 3,
про стягнення заборгованості,
за участю представників сторін:
від позивача: Яковенко К.В., яка діє на підставі довіреності від 15.08.2014 року б/н;
від відповідача: не з'явився, -
Обставини справи:
товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОДОРТРАНС" (далі за текстом: Позивач або Постачальник) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БТС" (далі за текстом: Відповідач або Покупець) про стягнення заборгованості за договором поставки від 15.07.2013 року за № 150713-1 у вигляді основного боргу в сумі 85764,00 грн. (вісімдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 00 коп.).
Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором поставки від 15.07.2013 року за № 150713-1 (далі за текстом: Договір) з оплати отриманого товару, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 85764,00 грн. (вісімдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 00 коп.).
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2014 року порушено провадження у справі № 911/4351/14, розгляд якої призначено на 03.11.2014 року.
03.11.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 13.10.2014 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 13.10.2014 року не виконав.
У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 03.11.2014 року.
Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи, враховуючи те, що кореспонденція суду направлена на адресу Відповідача та враховуючи наявність в матеріалах справи належних доказів отримання Відповідачем ухвали суду від 13.10.2014 року, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -
відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 205 передбачає, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
15.07.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОДОРТРАНС" та товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БТС" укладено договір поставки від 15.07.2013 року за № 150713-1 у спрощений спосіб шляхом складення та підписання даного договору Позивачем з послідуючою його передачею Відповідачу, який з умовами останнього погодився в зв'язку з тим, що своїх заперечень щодо умов Договору не виражав та почав його виконувати.
Договір у п. 1.1. передбачає, що Постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим Договором передавати у власність Покупця щебінь гранітний, щебеневі суміші, відсів, пісок річковий (далі по тексту - Товар), а Покупець зобов'язується приймати цей Товар та здійснювати його оплату в порядку і на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. Договору, найменування, орієнтована кількість та ціна Товару визначаються у видаткових накладних, виписаних Постачальником. Загальна кількість Товару, що постачається, складає загальну кількість Товару, зазначену у видаткових накладних.
Згідно із п. 4.3. Договору, датою отримання (поставки) товару є дата підписання Покупцем товарно-транспортної накладної Постачальника.
За умовами п.п. 7.1., 7.2., 7.3. Договору, Покупець здійснює оплату по факту отримання (поставки) товару з відстрочкою платежу до 3-х банківських днів після отримання Покупцем у власність відповідної партії продукції, що підтверджується відповідною накладною. Оплата за Товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати Товару Сторони вважають дату надходження грошей на поточний рахунок Постачальника.
Згідно із п. 11.4. Договору, всі Додаткові угоди, зміни, доповнення до цього Договору є невід'ємною його частиною та будуть чинними у випадку належного їх оформлення: письмовій формі, підписані Сторонами та скріпленні печатками Сторін.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивач за період дії Договору на виконання вимог п.п. 1.1., 4.1. Договору, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, на підставі замовлень Відповідача передав, а Відповідач прийняв товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 29.07.2013 року за № РН-0000117, від 31.07.2013 року за № РН-0000118, від 31.07.2013 року за № 0000119, від 31.07.2013 року за № РН-0000126, від 14.08.2013 року за № РН-0000147, від 16.08.2013 року за № РН-0000151, від 22.08.2013 року за № РН-0000156, від 30.08.2013 року за № РН-0000168, від 31.08.2013 року за № РН-0000172, накладною від 30.07.2013 року б/н, товарно-транспортними накладними від 26.07.2013 року б/н, від 27.07.2013 року б/н, від 28.07.2013 року за № 1, від 29.07.2013 року б/н, від 30.07.2013 року б/н, від 31.07.2013 року б/н, від 02.08.2013 року б/н, від 03.08.2013 року б/н, від 05.08.2013 року б/н, від 06.08.2013 року б/н, від 12.08.2013 року б/н, від 13.08.2013 року б/н, від 14.08.2013 року б/н, від 16.08.2013 року б/н, від 17.08.2013 року б/н, від 22.08.2013 року б/н, від 22.08.2013 року за № 2.
Відповідач будь-яких претензій з приводу строків, обсягу, вартості та якості поставленого Позивачем товару на адресу останнього не направляв та зауважень з цього приводу в письмовій формі не виражав, що свідчить про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договорами.
Позивач на виконання вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та умов Договору виставив Відповідачу для здійснення останнім оплати поставленого Позивачем товару рахунки фактури від 26.07.2013 року за № СФ-0000164, від 29.07.2013 року за № СФ-0000054, від 14.08.2013 року за № СФ-0000166.
Як вказує Позивач, Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором щодо повної оплати отриманого товару, сплативши лише частину коштів, внаслідок чого за Відповідачем утворилась заборгованість в сумі 85764,00 грн. (вісімдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 00 коп.).
Факт часткової оплати товару, отриманого згідно наявних в матеріалах справи Договору, видаткових накладних, накладної та товарно-транспортних накладних, рахунків фактур, Відповідачем не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок, згідно яких Відповідач перераховував Позивачу кошти в якості оплати за товар згідно вищевказаних Договорів, видаткових накладних, накладної та товарно-транспортних накладних, рахунків фактур.
Одночасно встановлено, що Позивач та Відповідач 18.02.2014 року уклали додаткову угоду від 18.02.2014 року за № 1 до договору поставки від 15.07.2013 року за № 150713-1 (далі за текстом: Додаткова угода), яка підписана Позивачем та Відповідачем, а також скріплена відбитками печаток Позивача і Відповідача, достовірність якої Відповідач не заперечував та копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Додаткова угода в п. 1 передбачає, що сторони Договору погодили між собою те, що внаслідок часткового виконання Відповідачем Договору за Відповідачем утворилась заборгованість в сумі 85764,00 грн. (вісімдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 00 коп.) з оплати отриманого товару за видатковими накладними від 29.07.2013 року за № РН-0000117, від 31.07.2013 року за № РН-0000118, від 31.07.2013 року за № 0000119, від 31.07.2013 року за № РН-0000126, від 14.08.2013 року за № РН-0000147, від 16.08.2013 року за № РН-0000151, від 22.08.2013 року за № РН-0000156, від 30.08.2013 року за № РН-0000168, від 31.08.2013 року за № РН-0000172.
За умовами п. 2 Додаткової угоди Сторони досягли згоди щодо терміну погашення Відповідачем заборгованості за Договором перед Позивачем, кінцевим терміном чого визначили дату 25.06.2014 року.
Проте, як вказує Позивач, Відповідач свої зобов'язання за Додатковою угодою щодо погашення в строк до 25.06.2014 року заборгованості за Договором не виконав, внаслідок чого за Відповідачем рахується заборгованість в сумі 85764,00 грн. (вісімдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 00 коп.).
Дослідженням вищевказаних письмових доказів у вигляді первинних фінансово-господарських документів за формою Договору, видаткових накладних, накладної та товарно-транспортних накладних встановлено, що останні належним чином не оформленні в зв'язку з тим, що частина з них не підписана Позивачем та частина не підписана Відповідачем.
Проте, суд приходить до висновку, що відсутність належного оформлення даних документів за реквізитами та відомостями є порушенням лише фінансової дисципліни в зв'язку з тим, що Відповідач в силу вимог ст. 205 Цивільного кодексу України шляхом систематичної часткової оплати товару, який вказаний в таких документах, з посиланням на ці документи в якості підстави для здійснення перерахування коштів підтвердив своїми діями без будь-яких заперечень виконання Договору на умовах підписаного Позивачем Договору та в обсязі, кількості та вартості товару, які зазначені у видаткових накладних, накладній, товарно-транспортних накладних і рахунках.
Судом береться до уваги, що підписання Сторонами Договору Додаткової угоди та її скріплення відбитками печаток останніх на виконання вимог ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень Відповідача з приводу відомостей в цій Додатковій угоді свідчить в силу вимог ст. 205 Цивільного кодексу України про належне виконання Позивачем Договору та згоду Відповідача з умовами підписаного Позивачем Договору і обсягом, кількістю та вартістю товару, які зазначені у видаткових накладних, накладній, товарно-транспортних накладних і рахунках.
З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором та Додатковою угодою, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено претензію у вигляді листа-вимоги від 26.09.2014 року №260914-1, в якому Позивач вимагав у Відповідача негайного погашення заборгованості за Договором.
Проте, як вказує Позивач, Відповідач на вказану претензію у вигляді листа-вимоги не відреагував, заперечень не надав та заборгованість за Договором не погасив.
Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати Відповідачем заборгованості за договором поставки від 15.07.2013 року за № 150713-1 в сумі 85764,00 грн. (вісімдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 00 коп.).
Таким чином, внаслідок порушення Відповідачем положень п.п. 1.1., 7.1., 7.2., 7.3. Договору, п.п. 1., 2. Додаткової угоди та ст.ст. 526, 530, 655, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором з повної оплати поставленого Позивачем товару, за Відповідачем перед Позивачем наявна заборгованість у сумі 85764,00 грн. (вісімдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 00 коп.).
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у вигляді основного боргу у сумі 85764,00 грн. (вісімдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 00 коп.) підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Надані Позивачем докази не спростовані, та не заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи.
Поряд з цим, Позивач просить суд покласти на Відповідача судові витрати.
Відповідно до абз. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку із задоволенням позовних вимог та у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, суд, на підставі абз. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДОРТРАНС" до товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БТС" про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БТС", ідентифікаційний код: 38275495, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 3, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДОРТРАНС", ідентифікаційний код: 33300720, місцезнаходження: 04212, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 9, заборгованість за договором поставки від 15.07.2013 року за № 150713-1 у вигляді основного боргу в сумі 85764,00 грн. (вісімдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 00 коп.) та судовий збір в сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя П.Ф. Скутельник
Повний текст рішення складено та підписано 10 листопада 2014 року