про залишення позовної заяви без руху
м. Чернівці
12 листопада 2014 р. Справа № 824/3133/14-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Маренич І.В., ознайомившись з матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області, Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог щодо предмета позову ОСОБА_2,-
встановив:
До суду 10 листопада 2014 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі-Позивач) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області далі-Відповідач 1), Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації (далі-Відповідач 2), третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог щодо предмета позову ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
Перевіривши позовну заяву на предмет дотримання вимог, встановлених ст. 106 КАС України, суд залишає її без руху з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим у статті 106 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя встановив, що вона не відповідає вимогам статті 106 КАС України.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено у ст. 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пункт 6 ч. 1 ст.3 КАС України містить положення, згідно з яким адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Частиною 2 ст. 4 КАС України визначено, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 1 ч. 2 ст. 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, що породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАСУ необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.
Правові акти індивідуальної дії - рішення, що є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Відповідно до п. 1.4. Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5 нормативно-правовий акт це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. Прийняття нормативно-правових актів у вигляді листів і телеграм не допускається.
Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушено. Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Також, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 106 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
В даному адміністративному позові позивач (зазначає) звертається до 2 (двох) відповідачів: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області та Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не обґрунтував в позові свої позовні вимоги, щодо кожного з відповідачів.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач в даному адміністративному позові просить визнати протиправним і скасувати рішення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області від 02.02.2012 року щодо реєстрації декларації за № ЧВ 14212016274 про готовність об'єкта до експлуатації та визнати протиправним та скасувати рішення від 22.06.2012 року реєстратора Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації Мінтянської Ж.В. про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований по вулиці Я.Райніса 15, реєстраційний номер об'єкта, права 864824, порядковий номер заяви в журналі обліку заяв про державну реєстрації прав №3413 від 19.06.2012 року, однак суду є незрозумілим, яке відношення має ОСОБА_1 до житлового будинку АДРЕСА_1, та яким чином порушені її права.
Отже, позивач не обґрунтував яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені його права, свободи або інтереси, а сам адміністративний позов не містить жодних обґрунтувань в частині порушення прав, свобод та інтересів щодо звернення позивача до суду.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не належно виконані вимоги ст. 106 КАС України.
Згідно ст.108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.106 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 106, 107, 108, 165 Кодексу адміністративного судочинства, суд -
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, у спосіб визначений в мотивувальній частині ухвали.
3. Копію ухвали невідкладно направити позивачу.
Залишення позовної заяви без руху не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала відповідно до ст. 185 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена повністю або частково в апеляційному порядку.
Згідно із ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя І.В. Маренич