Провадження № 4-с/742/32/14
Єдиний унікальний № 742/4843/14
іменем України
04 листопада 2014 року Прилуцький міськрайонний суду Чернігівської області в складі: головуючого судді Рябота В.І.,
при секретарі Риндя Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Прилуки справу за скаргою ОСОБА_1 до головного державного виконавця відділу ДВС Прилуцького МРУЮ ОСОБА_2 про визнання постанови неправомірною та звільнення з-під арешту автомобілів, -
Як вказує скаржник в своїй скарзі, постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження про стягнення з нього ОСОБА_1 боргу на користь банку «Надра» за кредитом ОСОБА_3, де він виступав в якості поручителя в розмірі 238236,43грн.. 10 липня 2013 року головним держвиконавцем відділу ДВС Прилуцького МРУЮ ОСОБА_2, з метою збереження майна боржника та забезпечення належного виконання рішення суду, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на все належне йому майно в межах суми стягнення - 275052,21грн., із забороною здійснювати відчуження такого майна. На виконання вказаної постанови було накладено арешт на 46 одиниць транспортних засобів зареєстрованих на його ім»я в Прилуцькому ВРЕР УДАІ, крім того і на автомобілі НОМЕР_1 та RENAULT MAGNUM 440, д.н.з. НОМЕР_2, напівпричіп SCHWARZMULLER SPA, д.н.з. НОМЕР_3 та напівпричіп SCHMITZ S 01, д.н.з. НОМЕР_4 а також на рахунки в банківських установах та на земельну ділянку.
Посилаючись на ті обставини, що дані транспортні засоби використовувалися ним у підприємницькій діяльності, але накладення арешту унеможливлює їх використання за призначенням у поїздках за межі України, що у свою чергу тягне за собою спричинення йому збитків та арешт відкритих на нього рахунків у банках перешкоджає здійсненню підприємницької діяльності, а тому коли постановою держвиконавця обмежуються його права в розпорядженні приватною власністю, що виражається в накладенні арешту на все майно, вартість якого значно перевищує суму стягнень, а тому постанова підлягає скасуванню в частині зняття арешту з автомобіля НОМЕР_5 та RENAULT MAGNUM 440, д.н.з. НОМЕР_2, напівпричіпа SCHWARZMULLER SPA, д.н.з. НОМЕР_3 та напівпричіпа SCHMITZ S01, д.н.з. НОМЕР_4. Також посилаючись на те, що про постанову держвиконавця від 10.07.2013 року він дізнався через органи ВДАІ Прилуцького МВ УМВС України лише 13 жовтня 2014 року, тому просить поновити пропущений строк її оскарження.
В судовому засіданні представник скаржника підтримала скаргу та просить її задовольнити.
В судовому засіданні представник державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції при вирішенні скарги посилається на розсуд суду.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з таких підстав:
Так в судовому засіданні достовірно було встановлено, що постановою головного держвиконавця відділу ДВС Прилуцького МРУЮ ОСОБА_2 від 10 липня 2013 року, з метою збереження майна боржника та забезпечення належного виконання рішення суду, було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 275052,21грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику(а.с.5).
Згідно ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачена можливість накладення арешту на майно боржника у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та
проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконаного провадження.
Частиною 6 ст. 52 Закону також визначено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. Для визначення вартості, оцінки майна (транспортних засобів) боржника держвиконавець залучає оцінювача (ст.. 58 Закону).
Стаття 60 Закону надає право на зняття арешту за рішенням суду.
Таким чином, державний виконавець, наклавши арешт на все майно боржника, не визначивши його вартість відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", вартість якого значно перевищує суму стягнення, і унеможливлює боржника використовувати дане майно у підприємницькій діяльності, що в свою чергу тягне за собою неможливість добровільно погашати борг.
На підставі наведеного заявлені позивачем вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню. Також суд вважає, поновити пропущений строк оскарження постанови держвиконавця від 10.07.2013 року, оскільки, дійсно, скаржник дізнався про її існування лише 13 жовтня 2014 року через органи ВДАІ Прилуцького МВ УМВС України.
На підставі ст. 383-388 ЦПК України, суд -
Постанову головного державного виконавця відділу ДВС Прилуцького МРУЮ ОСОБА_2 від 10 липня 2013 року в частині арешту на все майно ОСОБА_1 - визначити неправомірною.
Звільнити з-під арешту автомобілі НОМЕР_1 та RENAULT MAGNUM 440, д.н.з. НОМЕР_2, напівпричіп SCHWARZMULLER SPA, д.н.з. НОМЕР_3 та напівпричіп SCHMITZ S 01, д.н.з. НОМЕР_4, які зареєстровані в Прилуцькому ВРЕР УДАІ УМВС України в Чернігівській області на ОСОБА_1, та на які оголошено заборону про їх відчуження.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному суді Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на таку протягом п'яти днів з дня її отримання.
Суддя: