Справа № 750/5565/14 Провадження № 22-ц/795/2247/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Коверзнев В. О. Доповідач - Хромець Н. С.
06 листопада 2014 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіХромець Н.С.
суддів:Бечка Є.М., Острянського В.І.
при секретарі:Мартиновій А.В.
за участю:позивача ОСОБА_5, представників відповідача ДП «Пассервіс» - Руденка В.М. і Ковальчука О.О., представника відповідача ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» - Кутузова О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до дочірнього підприємства «Пассервіс» відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс» , приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про відшкодування шкоди,
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2014 року позов ОСОБА_5 задоволений частково. На користь позивача з дочірнього підприємства «Пассервіс» відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс» стягнуто 17 450 грн. у відшкодування моральної шкоди, з приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» - 1721 грн. 01 коп. у відшкодування майнової шкоди та 2550 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі. На думку позивача рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та без всебічного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи. Зокрема, позивач вважає безпідставним висновок суду про перебування його під час дорожньо-транспортної пригоди у стані сильного алкогольного сп'яніння, незаконною відмову у призначенні судової психологічної експертизи і вказує на значне заниження розміру моральної шкоди.
На думку позивача, суд безпідставно не взяв до уваги ту обставину, що деякі ліки позивач вимушений вживати постійно, оскільки на необхідність їх вживання вказують лікарі різних медичних установ, та ухвалив рішення на підставі неповного діагнозу. Позивач також вважає, що суд безпідставно не відшкодував шкоду, завдану втратою житла у зв'язку з тим, що перебуваючи в лікарні після дорожньо-транспортної пригоди у тяжкому стані він не зміг оскаржити рішення суду, яким його позбавили права на житло.
У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу. Представники відповідачів скаргу не визнали.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судом встановлено, що 12 жовтня 2005 року ОСОБА_10, виконуючи трудові обов'язки і керуючи автомобілем «ГАЗ-32213» номерний знак НОМЕР_1, який належить дочірньому підприємству «Пассервіс» відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс», здійснив наїзд на позивача, який переходив дорогу по пішохідному переходу і впав на проїзну частину дороги. Внаслідок наїзду позивачеві заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що призвело до госпіталізації потерпілого і неодноразового лікування.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив з того, що матеріальну шкоду та частину моральної шкоди зобов'язане відшкодувати ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія», оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля застрахована саме в цій страховій організації, а іншу частину моральної шкоди слід стягнути з володільця джерела підвищеної небезпеки. Визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції обґрунтовано послався часткове підтвердження позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди та правильно визначився з розміром морального відшкодування.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом вартості ліків, які позивач змушений вживати постійно, не можуть бути підставою для скасування рішення суду. У позовній заяві ОСОБА_5 заявляв вимоги про відшкодування витрат на стаціонарне лікування ( сім госпіталізацій), починаючи з 12 жовтня 2009 року 17 жовтня 2011 року. Суд першої інстанції визначив розмір витрат на лікування на підставі наданих позивачем касових чеків та даних про призначення медичних засобів під час лікування (а.с. 160-161). Посилання позивача на наявність у нього стійкого розладу здоров'я внаслідок травми, отриманої під час дорожньо-транспортної пригоди, не спростовують висновків суду. Вимоги про відшкодування шкоди, завданої стійким розладом здоров'я, рівно як причинно-наслідковий зв'язок між травмою і стійким розладом здоров'я, не були предметом даного позову, а тому суд цілком обґрунтовано виходив лише з тих документів, які підтверджують витрати позивача на лікування у стаціонарі.
Доводи позивача щодо ухвалення рішення на підставі неповного діагнозу також не дають підстав для задоволення апеляційної скарги. Суд, визначаючи розмір відшкодування матеріальної шкоди, керується лише документами, які підтверджують призначення обстежень, медикаментозних препаратів, інших засобів пацієнту та доказами про витрати потерпілого на здійснення обстежень, придбання таких препаратів і засобів. Встановлення і перевірка діагнозу не є компетенцією суду.
Правильно вирішені судом вимоги позивача щодо відшкодування йому втрати житла через визнання його таким, що втратив право користування квартирою за позовом колишньої дружини. Доводи позивача щодо неможливості оскаржити рішення суду через перебування його у тяжкому стані на лікуванні не дають підстав для висновку про вину відповідачів у втраті позивачем права на житло. Відповідно до ст. 1166 ЦК України, підставою для відшкодування шкоди певною особою є вина цієї особи у заподіянні шкоди. Вина відповідачів у втраті позивачем права на житлове приміщення відсутня.
Розмір відшкодування моральної шкоди судом визначений також правильно. Та обставина, що позивач на час дорожньо-транспортної пригоди перебував у стані алкогольного сп'яніння підтверджена даними супровідного листа № 2290 станції швидкої медичної допомоги (а.с. 11), результатами медичних досліджень крові на вміст алкоголю (а.с. 204), а також поясненнями самого позивача про те, що самостійно встати після падіння на проїзну частину дороги на пішохідному переході він не зміг « з причини фізичної безпомічності, викликаної алкогольним сп'янінням» (а.с. 123). Врахування судом грубої необережності позивача і, відповідно, ступеня його вини у виникненні шкоди, відповідає вимогам ч.2 ст. 1193 ЦПК України. Вживання судом визначення «сильного алкогольного сп'яніння» не призвело до неправильного вирішення спору. Призначення судової експертизи для вирішення питання про наявність моральної шкоди та можливий розмір компенсації такої шкоди не є обов'язковим, про що суд обґрунтовано вказав в ухвалі від 21 серпня 2014 року. Суд також правильно застосував ст. 7 Закону України «Про судову експертизу».
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції. Час тимчасової непрацездатності позивача оплачується за місцем роботи відповідно до листків непрацездатності, а вимоги про стягнення 7192 грн. позивач обґрунтовував саме тимчасовою втратою працездатності (а.с. 6, 123).
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: