Справа № 738/2674/14-к
№ провадження 1-в/738/1286/2014
06 листопада 2014 року м. Мена
Менський районний суд Чернiгiвської областi в складi:
головуючого суддi ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника установи
виконання покарань ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в м. Мена Чернігівської області в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, посилаючись на те, що він за час відбування покарання в Менській виправній колонії №91 характеризується позитивно, мав дисциплінарні стягнення, але на даний час вони погашені, працевлаштований, отримав заохочення, на даний час не працює за станом здоров'я, спостережна комісія погодила застосування до нього умовно-дострокового звільнення.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 підтримав своє клопотання, просив застосувати до нього умовно-дострокове звільнення, оскільки вважає, що довів своє виправлення і спостережна комісія погодила застосування до нього умовно-дострокового звільнення.
Представник установи виконання покарань в судовому засіданні показав, що засуджений не довів своє виправлення, а тому до нього не може бути застосовано умовно-дострокове звільнення.
Прокурор висловив думку, що клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення задоволенню не підлягає, оскільки із доказів, що характеризують засудженого не підтверджено, що він своєю поведінкою та ставленням до праці довів виправлення.
Заслухавши пояснення засудженого, представника адміністрації Менської виправної колонії № 91, думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання та вивчивши матеріали особової справи, суд приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 засуджений вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 вересня 2011 року за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 190, ст. 353, ч.1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 лютого 2011 року і призначене ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 5 років 5 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання обчислюється з 01 квітня 2011 року. В строк відбування покарання зараховано ОСОБА_5 час тримання під вартою з 08 лютого 2011 року по 31 березня 2011 року.
В Менській ВК №91 засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання з 20 травня 2011 року. 11 липня 2011 року був конвойований в СІЗО м. Полтава, де за порушення режиму утримання отримав одне стягнення, яке на даний час погашене у встановленому законом порядку, і до Менської ВК №91 прибув 12 березня 2013 року.
У характеристиці засудженого, затвердженій начальником Менської виправної колонії, зазначено, що засуджений ОСОБА_5 не довів своє виправлення та не заслуговує на умовно-достроково звільнення, оскільки за час відбування покарання отримав шість дисциплінарних стягнень, які на даний час хоч і погашені та зняті, але його поведінка потребує подальшого контролю, з 01 серпня 2013 року був працевлаштований на швейній дільниці, до праці ставився посередньо, не заохочувався, а 01 жовтня 2013 року звільнився за власним бажанням; за активну участь у роботах з благоустрою відділення заохочений два рази, але під час профілактично-виховної бесіди щодо необхідності працевлаштування на виробництві установи засуджений відреагував негативно і заяви про працевлаштування не подав, заходи виховного та культурно-масового характеру, які проводяться в установі відвідує, але реагує на них посередньо, залучений до програми диференційованого виховного впливу на засуджений «Фізкультура і спорт», яку не реалізовує.
З витягу з протоколу №73 засідання спостережної комісії Менської районної державної адміністрації від 20 жовтня 2014 року вбачається, що спостережною комісією прийнято рішення про погодження застосування до засудженого пільги у виді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (а.с. 2).
Відповідно до ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, при цьому фактично відбув необхідну частину призначеного судом покарання.
Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 26 квітня 2002 року „Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким” орієнтує суди нижчих ланок на те, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Необхідно ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Сумлінне ставлення до праці насамперед передбачає, що особа бере участь у суспільно-корисній праці та добросовісно виконує трудові обов'язки, покращує кількісні та якісні показники виконуваної роботи, підвищує виробничу кваліфікацію, бережно ставиться до обладнання та інструментів, дотримується правил охорони праці та техніки безпеки.
Станом на 06 листопада 2014 року ОСОБА_5 відбув 2/3 частини строку призначеного судом покарання, але своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення, оскільки з характеристики засудженого та матеріалів особової справи засудженого вбачається, що останній отримав лише два заохочення та шість стягнень (а.с.5).
Також суд виходить з того, що поведінка засудженого враховується за ввесь період відбування ним покарання, а не тільки за останній час, тому твердження засудженого про те, що він діючих дисциплінарних стягнень не має і тому до нього повинно бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, не заслуговують на увагу. Дані про відсутність дисциплінарних стягнень або про те, що стягнення погашені мають важливе значення, проте ці обставини не мають виключного значення при прийнятті рішення про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання.
Крім того, ОСОБА_5 при засудженні за раніше вчинені злочини надавалася можливість виправитися без застосування покарання, проте він не витримав випробувального строку і вчинив нові злочини. Відбуваючи покарання, протягом нетривалого строку отримав п'ять стягнень, що ставить під сумнів правильність висновку спостережної комісії Менської райдержадміністрації, що ОСОБА_5 заслуговує на пільгу, а саме на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, та свідчить про формальний підхід спостережної комісії до вирішення таких питань.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відносно засудженого не можливо застосувати умовно - дострокове звільнення вiд відбування покарання, а тому клопотання засудженого ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляцiйного суду Чернігівської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1