06 листопада 2014 року м. Київ К/800/582/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Дніпропетровської міської ради на постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 травня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року у справі № 2а-491/11 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Дніпропетровської міської ради, в якому просив визнати протиправним та нечинним рішення Дніпропетровської міської ради п'ятого скликання від 24.02.2010 року №663/55 "Про скасування рішення міської ради від 28.11.2007 року №108/25 "Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду гр.ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, для проектування та будівництва автозаправної станції"
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Дніпропетровська міська рада скасовуючи своє попереднє рішення вийшла за межі наданих законом повноважень.
Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року, позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним рішення Дніпропетровської міської ради п'ятого скликання від 24.02.2010 року №663/55 "Про скасування рішення міської ради від 28.11.2007 року №108/25 "Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду гр.ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, для проектування та будівництва автозаправної станції".
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Дніпропетровська міська рада звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради №108/25 від 28 листопада 2007 року "Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду гр.ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, для проектування та будівництва автозаправної станції" затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передана земельна ділянка площею 0,2709 га (кадастровий номер 1210100000:07:182:0019) в оренду строком на два роки ОСОБА_1 для проектування та будівництва автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель, не переданих у власність або користування. Зобов'язано ОСОБА_1 у тримісячний строк з моменту прийняття зазначеного рішення укласти з міською радою в установленому порядку договір оренди земельної ділянки та у встановленому чинним законодавством порядку зареєструвати нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки. Контроль за виконанням цього рішення покладений на постійні комісії міської ради: з питань земельних відносин і охорони навколишнього середовища; з питань архітектури та містобудування і на виконком міської ради.
Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25.11.2009 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради. Визнана протиправною бездіяльність Дніпропетровської міської ради відносно не укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,2709 га (кадастровий номер 1210100000:07:182:0019) для проектування та будівництва автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1, з усіма його додатками, що є його невід'ємними частинами, в тому числі з актом приймання - передачі земельної ділянки строком на два роки.
Рішенням Дніпропетровської міської ради п'ятого скликання від 24.02.2010 року №663/55 вирішено: Вилучити земельну ділянку, площею 0,2709 га (кадастровий номер 1210100000:07:182:0019), по АДРЕСА_1 у гр.ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та зарахувати її до земель міста. Рішення від 28.11.2007 року №108/25 "Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду гр. ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, для і проектування та будівництва автозаправної станції" скасувати, а право гр.ОСОБА_1 на землю визнати таким, що припинилось. Включити земельну ділянку (п.1 цього рішення) до Переліку земельних ділянок, вільних від забудови, які (право на оренду яких) підлягають продажу на земельних торгах. Доручити відповідним установам організувати виконання робіт з внесення відповідних змін до земельно-кадастрової документації в установленому чинним законодавством порядку. Земельному управлінню Дніпропетровської міської ради здійснити необхідні дії щодо підготовки до продажу на земельних торгах земельної ділянки (п.1 цього рішення). Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійні комісії міської ради: з питань земельних відносин і охорони навколишнього середовища, та з питань архітектури та містобудування і на виконавчий комітет міської ради.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що рішення Дніпропетровської міської ради не відповідає нормам земельного законодавства, яке регулює порядок вилучення земельних ділянок, та висновкам Конституційного Суду України у справі №7-рп/2009, згідно з якими органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Згідно обставин справи предметом спору є правомірність рішення Дніпропетровської міської ради п'ятого скликання від 24.02.2010 року №663/55, яким скасоване рішення міської ради від 28.11.2007 року №108/25 "Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду гр. ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, для проектування та будівництва автозаправної станції".
Відповідно п.б ст.141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, вилучення земельної ділянки.
Статтею 149 Земельного кодексу України передбачений порядок вилучення земельних ділянок, згідно з яким, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування зі згоди землекористувачів.
У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судами встановлено, що постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25.11.2009 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради. Визнана протиправною бездіяльність Дніпропетровської міської ради відносно не укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,2709 га (кадастровий номер 1210100000:07:182:0019) для проектування та будівництва автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано Дніпропетровську міську раду укласти з гр.ОСОБА_1 договір оренди вищевказаної земельної ділянки, для проектування та будівництва автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1, з усіма його додатками, що є його невід'ємними частинами, в тому числі з актом приймання-передачі земельної ділянки строком на два роки.
Таким чином, обґрунтованим є посилання судів попередніх інстанцій, що рішення щодо вилучення земельної ділянки згідно Земельного кодексу у редакції за станом на 24.02.2010 року може стосуватися лише землекористувачів та у разі, якщо земельну ділянку надано у постійне користування, при цьому ОСОБА_1 до названих осіб не відносився.
Отже за наявності між сторонами судового спору щодо виконання рішення від 28.11.2007 року № 108/25 та прав ОСОБА_1 на оренду земельної ділянки, слід дійти висновку що п.п.2, 3 рішення міської ради від 24.02.2010р. про скасування рішення від 28.11. 2007 р. № 108/25 не можна визнати обґрунтованим.
Також, щодо правомірності рішення Дніпропетровської міської ради п'ятого скликання від 24.02.2010 року №663/55 "Про скасування рішення міської ради від 28.11.2007 року №108/25 "Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду гр. ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, для проектування та будівництва автозаправної станції" слід зазначити наступне.
Пунктом 5 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144). Цьому конституційному положенню відповідають положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, у частині десятій статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З наведеного вбачається, що Дніпропетровська міська рада скасовуючи власне рішення від 28.11.2007 року №108/25 "Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду гр. ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, для проектування та будівництва автозаправної станції" вийшла за межі наданих законом повноважень.
Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради відхилити.
Постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 травня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: