23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/9011/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду у Деражнянському районі Хмельницької області до Архівного відділу Деражнянської районної державної адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_3 про стягнення надміру виплаченої пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду у Деражнянському районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року, -
У серпні 2012 року Управління Пенсійного фонду у Деражнянському районі Хмельницької області звернулося до суду з позовом до Архівного відділу Деражнянської районної державної адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_3 про стягнення надміру виплаченої пенсії в розмірі 13 629,13 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року позивачу відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року було скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову. Провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з архівного відділу Деражнянської районної адміністрації надміру виплаченої пенсії - закрито. В задоволенні адміністративного позову щодо стягнення надміру виплаченої пенсії в сумі 13 629,13 грн. з ОСОБА_3 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Управління Пенсійного фонду у Деражнянському районі Хмельницької області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 березня 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в Деражнянському районі проведена зустрічна перевірка достовірності наданих документів про заробітну плату Деражнянським районним трудовим архівом громадянці ОСОБА_3
Результати даної перевірки відображено в акті зустрічної перевірки достовірності видачі документів про заробітну плату для призначення (перерахунку) пенсії № 56 від 16 березня 2012 року, згідно з якого вбачається надання ОСОБА_3 до Пенсійного фонду України довідки про заробітну плату з недостовірними даними для перерахунку пенсії, яка видана районним державним архівом Деражнянської районної державної адміністрації, сума переплаченої пенсії з дати переведення пенсії за віком ОСОБА_3 на пенсію по втраті годувальника (10.09.2009 року) до проведення останнього перерахунку (31.03.2012 року) в зв'язку із виявленням недостовірних даних пенсії склала 13 629,13 грн.
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Пунктом 1 частини 2 статті 36 Закону встановлено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Так, відповідно до пункту 10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Порядок), затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах "б" - "в" пункту 7 цього Порядку.
Також надаються такі документи: а) довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера померлому годувальнику (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такий документ); б) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; в) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником; г) свідоцтво органу реєстрації актів громадянського стану (далі - РАГС) про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; ґ) документи про вік померлого годувальника сім'ї при відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім; д) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені у пункті 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; е) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; є) документи про місце проживання (реєстрації); ж) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на повному утриманні померлого годувальника чи одержання від померлого годувальника допомоги, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування; з) експертний висновок із встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
До заяви про призначення пенсії сім'ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_3 до Пенсійного фонду було подано лише заяву про призначення пенсії, інші документи у неї не вимагались.
Частиною 1 статті 50 Закону передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
За таких обставин, оскільки ОСОБА_3 особисто не подавала недостовірні дані на підставі яких призначалась спірна пенсія, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову щодо стягнення з ОСОБА_3 надміру виплаченої пенсії.
Крім того, як було встановлено судом апеляційної інстанції, суперечливу довідку відповідно до якої було призначено спірну пенсію ОСОБА_3 було видано архівним відділом Деражнянської районної державної адміністрації.
Відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Статтею 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зазначених у цьому Законі, а також у несвоєчасному оформленні або поданні документів для призначення пенсії, у видачі для оформлення пенсій недостовірних даних і документів, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Зазначена норма закону є бланкетною, оскільки наводить загальний перелік можливих порушень законодавства про пенсійне забезпечення та містить посилання на інші закони, якими встановлено цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність. Тобто цією нормою закріплено саму можливість відповідальності, для притягнення до якої слід застосовувати інші нормативні акти.
Таким чином, при вирішенні питання про притягнення до відповідальності за порушення законодавства про пенсійне забезпечення відповідно до статті 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» має бути визначено вид відповідальності, яку мають нести винні особи, із зазначенням конкретної норми права, якою вона встановлена.
Крім того, згідно з вимогами частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Відповідно до частини 2 статті 21 зазначеного Кодексу вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Однак, за встановлених судами обставин відповідач у спірних відносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень, а діяв як установа, яка надавала документи, необхідні для перерахунку пенсії іншими органами, що призначають пенсії.
Пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з архівного відділу Деражнянської районної адміністрації надміру виплаченої пенсії, як такий що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції, а в справі ухвалено нове рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду у Деражнянському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: