23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/13779/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Олендера І.Я.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до Прокурора Автономної Республіки Крим Павлова В'ячеслава Володимировича про визнання неправомірною бездіяльність та спонукання до виконання певних дій, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року, -
У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Прокурора Автономної Республіки Крим Павлова В.В. про визнання неправомірною бездіяльність та спонукання до виконання певних дій.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Однією з вимог до звернення є адресація його органу державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань (ст. 5 Закону України «Про звернення громадян»).
Згідно статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду,.
Відповідно до статей 15 та 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Згідно статті 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, всі звернення позивача було розглянуто відповідачем у встановлені законом строки та надано обґрунтовані відповіді.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, щодо відсутності підстав для визнання протиправною бездіяльності прокурора Автономної Республіки Крим Павлова В.В., а також зобов'язання його надати відповіді на звернення ОСОБА_3, оскільки всі звернення позивача були розглянуті, йому були дані відповіді, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до частини третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: