23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/22571/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Борисенко І.В.,
Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУПФУ) на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ГУПФУ,
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльність ГУПФУ щодо припинення виплати надбавки до пенсії за вислугу років на його доньку та зобов'язання ГУПФУ виплатити зазначену надбавку.
24 січня 2013 року постановою Дзержинського районного суду м. Харкова, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2013 року, позов задоволено.
Бездіяльність ГУПФУ щодо припинення виплати ОСОБА_2 надбавки до пенсії за вислугу років на його доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з набуття нею 18 років, при умові, що вона є студентом вищого навчального закладу, визнана протиправною; зобов'язано ГУПФУ виплатити ОСОБА_2 зазначену надбавку до пенсії.
ГУПФУ звернулося з касаційною скаргою про скасування постанови Дзержинського районного суду м. Харкова та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 є працюючим пенсіонером та перебуває на обліку в ГУПФУ, як військовослужбовець Збройних сил України, з 14.12.2010 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
ОСОБА_2 має на своєму утримані доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до довідки № 344 від 25.05.2012 року з вересня 2011 року ОСОБА_3 є студентом денної форми навчання Інституту підготовки слідчих кадрів для МВС України Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».
Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_2, як непрацюючий військовий пенсіонер, з грудня 2010 року отримував надбавку до пенсії за вислуги років на доньку ОСОБА_3, у розмірі 50% прожиткового мінімуму.
23 травня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до ГУПФУ із заявою щодо продовження отримання зазначеної надбавки до пенсії на підставі того, що його донька ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання в Інституті підготовки слідчих кадрів для МВС України Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».
17 липня 2012 року ГУПФУ відмовило ОСОБА_2 у призначенні надбавки до пенсії на утриманця, якому виповнилось 18 років, посилаючись на ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» до пенсії за вислугу років, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховуються надбавки непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі соціальної пенсії, встановленої Законом України «Про пенсійне забезпечення» для відповідної категорії непрацездатних.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Дана норма закону до непрацездатних членів сім'ї відносить дітей, братів сестер та онук, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ і державної пожежної охорони), стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23-річного віку.
Відповідно до Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/99 від 3.06.1999 року утриманцями військовослужбовця можуть вважатись і члени його сім'ї, які належать до кола утриманців годувальника, визначеного Законами України «Про пенсійне забезпечення», «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Цивільним кодексом Української РСР та іншими законами. Виходячи з положень цих нормативних актів до категорії «член сім'ї», який перебуває на утриманні військовослужбовця, можна віднести дітей та інших членів сім'ї віком до 18 років; членів сім'ї, які є вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами; членів сім'ї, які визнані у встановленому порядку непрацездатними через хворобу чи є такими за віком; працездатних членів сім'ї, які займаються такими видами трудової діяльності, як догляд за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною - інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду. У пункті 3 резолютивної частини зазначеного Рішення діти віком до 18 років, непрацездатні та члени сім'ї, які є студентами, у рівній мірі віднесені до кола утриманців військовослужбовця.
Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що ГУПФУ неправомірно відмовило ОСОБА_2 у виплаті зазначеної надбавки до пенсії, оскільки відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 30 цього Закону надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, має виплачуватись при наявності на утриманні пенсіонера студентів до досягнення ними 23-річного віку.
Висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відхилити.
Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Борисенко І.В.
Юрченко В.П.