30 жовтня 2014 року м. Київ К/800/28369/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.,
Винокурова К.С.,
Кочана В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій та постанови протиправними, її скасування та зобов'язання вчинити певні дії,
В лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Сенченко М.В., в якому просив визнати протиправними дії державного виконавця Сенченко М.В. щодо закінчення виконавчого провадження про зобов'язання Управління державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області здійснити виплату середньої заробітної плати за весь час затримки при звільненні за період з 30.06.2011 р. по 01.12.2011 р.; зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області Сенченко М.В. виконати всі передбачені законодавством дії щодо виконання рішення суду відповідно до виконавчого листа №2а/2520/1782/2012, виданого 19.03.2013 р.
06.03.2014 р. позивач уточнив та збільшив позовні вимоги й просив визнати незаконною постанову державного виконавця №37299474 від 07.02.2014 р. про закінчення виконавчого провадження та скасувати її.
Під час розгляду справи судом здійснено заміну неналежних відповідачів - Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області та старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Сенченко М.В. на належного - Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 р., у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на виконанні в Управлінні державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області знаходився виконавчий лист Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 р. у справі №2а/2570/1782/2012 про зобов'язання Управління державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області здійснити виплату позивачу середньої заробітної плати за весь час затримки при звільнені за період з 30.06.2011 р. по 01.12.2011 р.
На підставі виконавчого листа та заяви стягувача 01.04.2013 р. державним виконавцем відповідно до статтей 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) відкрито виконавче провадження з винесенням відповідної постанови.
У зв'язку з невиконанням боржником судового рішення у добровільному порядку, державний виконавець розпочав його примусове виконання й у відповідності до приписів статтей 5, 75, 89 Закону № 606-XIV направляв боржнику вимоги щодо виконання цього рішення; 05.11.2013 р. та 01.12.2013 р. виніс постанови про накладення на боржника штрафів відповідно у розмірі 680 грн. та 1360 грн., а 30.01.2014 р. направив до Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області подання про проведення досудового розслідування по факту невиконання посадовими особами Управління державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області виконавчого листа.
07.02.2014 р. відповідно до пункту 11 статті 49 Закону № 606-XIV державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з неможливістю виконати рішення суду без участі боржника.
Частиною першою статті 11 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
За приписами частини третьої статті 75 Закону № 606-XIV у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником Відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Судами попередніх інстанцій, як вже зазначалося, встановлено, що державним виконавцем виконано вимоги частини третьої статті 75 Закону № 606-XIV щодо накладення на боржника штрафу відповідно до статті 89 цього Закону та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність відмови ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог, оскільки, приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження за №37299474 від 07.02.2014 р., відповідач діяв в межах повноважень, визначених Законом.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень колегія суддів не вбачає.
Зокрема, посилання позивача на невчинення державним виконавцем дій, передбачених ст.57 Закону № 606-XIV (арешт, вилучення майна боржника), не є обґрунтованими, оскільки судовим рішенням (на підставі якого видано виконавчий лист й спосіб виконання якого не змінений), постановлено зобов'язати виплатити, а не стягнути з боржника кошти (у тому числі в певному розмірі).
Керуючись ст.ст.210,220,222,223,224,230,231 КАС України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 р. - без змін.
Судді: Пасічник С.С.
Винокуров К.С.
Кочан В.М.