30 жовтня 2014 року м. Київ К/800/44160/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравцова О.В.,
суддів Єрьоміна А.В.,
Цуркана М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Південної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 червня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року у справі за позовом «Торговий Дім «Пальміра» дочірнього підприємства компанії «ПАЛМА Груп С.А.» (Швейцарія) до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про коригування митної вартості, -
В квітні 2014 року «Торговий Дім «Пальміра» дочірнє підприємство компанії «ПАЛМА Груп С.А.» (Швейцарія) (надалі - підприємство, позивач) звернулось до суду із позовом до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України (надалі - митниця, відповідач), в якому просило:
-визнати протиправними дії відповідача щодо коригування митної вартості товарів позивача за ВМБ №500060006/2014/500060006;
-скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060006/2014/00008 та рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2014/000004/1 від 10 лютого 2014 року;
-зобов'язати повернути позивачеві з Державного бюджету України надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 255684 грн. 21 коп. та 487 грн. 20 коп. судового збору.
Ухвалою Одеського окружного суду від 28 травня 2014 року в якості другого відповідача притягнуто Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 6 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060006/2014/00008 від 10 лютого 2014 року. Скасовано рішення митниці № 500060006/2014/000004/1 від 10 лютого 2014 року про коригування митної вартості товарів. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням апеляційної інстанції, до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою звернулась митниця.
В касаційній скарзі відповідач вказав, що зроблені судами попередніх інстанцій висновки є незаконними та необґрунтованими, внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, зроблені на підставі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, не відповідають обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 вересня 2013 року позивачем укладений з компанією «Mewaholeo Industries Sdn.Bhd» (Малайзія) контракт № SIN|UKR-13 на поставку продуктів за ціною у доларах США на умовах CIF- Одеса, Україна. Згідно з додатком до контракту поставлявся продукт - кокосова олія (RBD Coconut Oil) 109,5 МТ за ціною 1200 USD|MT.
Відповідно до зазначеного контракту в Україну прибула партія вантажу. Позивач здійснив декларування товару за ВМД № 500060006/2014/000240 від 3 лютого 2014 року. Митна вартість товару, відповідно до статті 266 Митного кодексу України (надалі - МК) визначена за першими методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Проте, підприємству було відмовлено в митному оформленні та пропуску товарів, про що 10 лютого 2014 року складена картка відмови в митному оформленні випуску товарів № 500060006/2014/00008.
В картці відмови відповідачем зазначено, що на етапі перевірки митної вартості щодо можливого її заниження та у зв'язку з тим, що у поданих документах містяться розбіжності: зокрема в експортній декларації № j33-2-11006117/13 від 18 листопада 2013 року відсутні посилання на реквізити зовнішньоекономічного договору № SIN/UKR-13 від 17 вересня 2013 року, також у пункті 6 зовнішньоекономічного договору зазначено, що продавець зобовязаний надати покупцеві повний комплект розрахунків, сертифікат якості, сертифікат аналізу, які відсутні у пакеті документів. Також митний орган зобов'язав позивача, для підтвердження заявленої митної вартості, протягом 10 календарних днів надати наступні додаткові документи:
-інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини;
-висновок експертної організації про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що має відповідні повноваження згідно із законодавством;
-виписку з бухгалтерської документації.
Крім того, митницею було прийнято 10 лютого 2014 року рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2014/000004/1, відповідно до якого вона визначила митну вартість вантажу - рафінованованої вибіленої і дезодорованої натуральної кокосової олії RBD Coconut Oil, 109500 кг за ціною 2,25 дол. США за кг на суму 246375 дол. США. Митна вартість визначена другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Для випуску товарів у вільний обіг позивач подав нову митну декларацію № 50006000/2014/000319 з урахуванням рішення про коригування митної вартості та на підставі частини сьомої статті 55 МК сплатив митні платежі відповідно до митної вартості, надавши фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом, та сумою платежів, обчисленою митницею. 11 лютого 2014 року товар був випущений у вільний обіг.
Задовольняючи частково позові вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про наявність підстав для скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки відповідачем не зазначено, яку саме розбіжність в ціні товару було встановлено митним органом, не встановлено наявності жодного застереження, визначеного у частині другій статті 58 МК, що виключають можливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів. А витребування під час визначення митної вартості товару сертифікатів якості, сертифікату аналізу з посиланням на пункт 6 контракту не є виправданим, оскільки не впливає на розрахунок митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.
Статтею 49 МК передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами частини другої статті 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Статтею 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
- за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
- на основі віднімання вартості;
- на основі додавання вартості (обчислена вартість);
- резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Частиною другою статті 53 МК чітко зазначені документи, які підтверджують митну вартість, а саме:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 52 МК передбачені випадки, за настання яких митний орган має право вимагати інші документи,а саме, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, на підставі вищенаведеного, колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що лише при наявності розбіжності у документах, поданих для визначення митної вартості, та чіткого зазначення такої розбіжності декларанту митний орган має право вимагати у декларанта надання додаткових документів, а лише потім, якщо заявлена митна вартість не підтвердиться, застосовувати наступний метод її визначення.
З матеріалів справи вбачається, що митним органом в рішенні про корегування митної вартості товарів від 10 лютого 2014 року в графі 33 не зазначено чітко, яку саме розбіжність в ціні товару було ним встановлено, оскільки відсутність в експортній декларації посилання на реквізити договору - не є розбіжністю.
Крім того, відповідно до статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
З матеріалів справи не вбачаються застереження, що виключали б можливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів позивачем.
Також, Вищий адміністративний суд України погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що витребування під час визначення митної вартості товару сертифікатів якості, сертифікату аналізу, з посиланням на пункт 6 контракту, не впливає на розрахунок митної вартості товарів.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними, обгрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Південної митниці Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 червня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Кравцов О.В.
Судді Єрьомін А.В.
Цуркан М.І.