06 листопада 2014 року м. Київ К/800/16241/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С. Я.
Калашнікової О.В.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Старобешівського районного суду Донецької області від 18 грудня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Новоозернівської селищної ради Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У лютому 2011 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Новоозернівської селищної ради АР Крим про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Старобешівського районного суду Донецької області від 18 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а справу направити для продовження розгляду.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, що ОСОБА_4 19.03.2010 року звернулась до відповідача з заявою в порядку ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Відповідно до вхідного штампу Новоозернівська селищна рада отримала заяву 23.03.2010 року. Згідно до додатків вказаних у заяві, позивач додала копію паспорту, ідентифікаційний код та графічний матеріал.
29.03.2010 року за вих. №Б-61/02-11 Новоозернівська селищна рада дану заяву з додатками спрямувала до комісії з розгляду питань, пов'язаних з узгодженням документації з землеустрою у м. Євпаторія.
Однак, в матеріалах поданої відповідачу заяви ОСОБА_4 для можливості отримання земельної ділянки були відсутні графічні матеріали, на яких відмічено місце розташування ділянки, яку позивач бажає отримати у власність, хоча в додатках такі матеріал вказані.
На підставі даного листа 23.04.2010 року №46/5-13 винесено рішення яким ОСОБА_4 відмовлено у задоволені заяви про надання їй безкоштовно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд у с. Новоозерне. Дане рішення 29.04.2010 року за вихідним №02-6-246 направлено позивачу.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення відповідача про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 прийнято правомірно в межах повноважень та у строки визначені законодавством, а отже підстави для його скасування відсутні.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Порядок безкоштовної передачі земельних ділянок у власність громадянам регулюється нормами Земельного кодексу України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Згідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська , селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкту вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Старобешівського районного суду Донецької області від 18 грудня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: