"05" листопада 2014 р. м. Київ К/800/48394/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Ємельянової В.І.,
Кочана В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Татарбунарського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - Татарбунарський РВ ГУ МВС України в Одеській області, відповідач 2), третя особа - ОСОБА_3, про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - ГУ МВС України в Одеській області, відповідач 1) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2013 року,
У липні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим, в якому просив: визнати протиправними дії посадових осіб Татарбунарського РВ ГУ МВС України в Одеській області; скасувати наказ №1936 від 26 вересня 2012 року про звільнення старшого сержанта міліції ОСОБА_2 з посади міліціонера конвойної служби міліції; скасувати наказ начальника ГУ МВС України в Одеській області №507 о/с від 3 жовтня 2012 року; поновити на службі ОСОБА_2; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що його було звільнено незаконно, оскільки керівництво Татарбунарського РВ ГУ МВС України в Одеській області безпідставно звинуватило його у конфліктній ситуації, що трапилася 21 вересня 2012 року. Зазначає, що його було звільнено у період перебування на лікарняному.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2013 року, позов задоволено частково. Скасовано наказ №1936 від 26 вересня 2012 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ старшого сержанта міліції ОСОБА_2 міліціонера групи конвойної служби міліції Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області. Скасовано наказ начальника ГУ МВС України в Одеській області №507 о/с від 3 жовтня 2012 року в частині звільнення у запас Збройних Сил за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за дискредитацію) старшого сержанта міліції ОСОБА_2 міліціонера групи конвойної служби міліції Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області 11 жовтня 2012 року. Зобов'язано відповідачів поновити старшого сержанта міліції ОСОБА_2 на посаді міліціонера групи конвойної служби міліції Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області. Стягнуто з Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по дату винесення рішення. В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ГУ МВС України в Одеській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В силу пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у зв'язку із неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судами встановлено, що наказом ГУ МВС України в Одеській області №1936 від 26 вересня 2012 року звільнено з органів внутрішніх справ старшого сержанта міліції ОСОБА_2 міліціонера групи конвойної служби міліції Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області.
Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області №507 о/с від 3 жовтня 2012 року звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за дискредитацію) старшого сержанта міліції ОСОБА_2 міліціонера групи конвойної служби міліції Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області 11 жовтня 2012 року.
Прийняттю оскаржуваних наказів передувало службове розслідування, згідно з яким 21 вересня 2012 року до начальника Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області з рапортами звернулися співробітники Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області з приводу виявлення ними факту грубого порушення правил дорожнього руху на своєму автомобілі міліціонером групи конвойної служби міліції старшим сержантом міліції ОСОБА_2, який на узбіччі дороги робив кругові розвороти на місці на автомобілі ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1, що створювало небезпеку для цивільних громадян. Також, до відповідача 2 надійшов рапорт дільничного інспектора міліції молодшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 про те, що 21 вересня 2012 року, близько 17 год. 30 хв., проїжджаючи на службовому автомобілі по дамбі біля с. Дивізія, на узбіччі дороги побачив автомобіль ВАЗ 2101 державний номерний знак НОМЕР_1 біля якого знаходився ОСОБА_2 Молодший лейтенант міліції ОСОБА_4 зупинився для можливої необхідності в наданні допомоги, проте підійшовши до ОСОБА_2 зрозумів, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння, одяг був брудним, а руки в подряпинах, які кровоточили. Від запропонованої ОСОБА_4 допомоги ОСОБА_2 відмовився, після чого ОСОБА_4 попередив про недопустимість керування автомобілем у такому стані. Того ж для до Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області надійшло повідомлення мешканця м. Татарбунари ОСОБА_5, про хуліганські дії у аптеці №2, що знаходиться по вул. Горького м. Татарбунари. По вказаній адресі було направлено слідчо-оперативну групу, яка прибувши на місце події встановила, що правопорушником є ОСОБА_2, який помітивши правоохоронців спробував втекти, але був затриманий. В поясненнях ОСОБА_5 зазначав, що ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, намагався спровокувати бійку. Крім того, до районного відділу надала пояснення цивільна дружина ОСОБА_2 ОСОБА_6, яка підтвердила, що 21 вересня 2012 року ОСОБА_2, приїхавши до аптеки №2 за кермом автомобіля знаходився у стані алкогольного сп'яніння. В райвідділі ОСОБА_2 поводив себе агресивно, намагався втекти з приміщення відділу.
Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення).
Окремо пунктом 66 Положення передбачено підставу для звільнення з органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.
За змістом пункту 71 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу при звільненні в запас або відставку можуть бути позбавлені права носіння встановленої форми одягу, якщо вони засуджені за вчинення злочину, або вчинили проступки та дії, які дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю межує з адміністративним або кримінальним правопорушенням і полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Наведене обумовлене тим, що працівники міліції мають особливий правовий статус, який полягає у віднесенні вимог морального змісту до їх службово-трудових обов'язків. При прийнятті на службу позивач зобов'язувався не використовувати службове становище з метою наживи в особистих інтересах чи інтересах інших осіб, не допускати діянь, відповідальність за скоєння яких передбачена Кримінальним кодексом України, не допускати вчинення проступків, що дискредитують високе звання працівника ОВС, тощо.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутні законні підстави для звільнення позивача, оскільки не встановлений факт свідомого порушення позивачем правил дорожнього руху, громадського порядку. Посилалися на те, що постановою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 22 листопада 2012 року по справі №3/1508/1142/12 (набрала законної сили 4 грудня 2012 року) провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушенні закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення; постановою прокуратури Татарбунарського району відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно громадянина ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого статтею 296 КК України (хуліганство), у зв'язку з відсутністю складу злочину.
Проте судами не враховано, що дискредитація звання рядового і начальницького складу є окремою підставою для звільнення з органів внутрішніх справ і в пункті 66 Положення не йдеться про можливість застосування даної підстави для звільнення виключно в разі притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
У зв'язку з цим судам необхідно було дати належну правову оцінку обставинам, зазначеним у висновку службового розслідування і наказах №1936 від 26 вересня 2012 року, №507 о/с від 3 жовтня 2012 року, та навести власні міркування з приводу того, чи підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості поведінка ОСОБА_2, описана в акті службового розслідування, та чим підтверджуються або спростовуються ці обставини.
Крім того, при розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивача було звільнено у період його тимчасової непрацездатності, та в підтвердження наведеної обставини, суд першої інстанції у своєму рішенні посилався на листок непрацездатності серії АВЦ №478056, що міститься на а.с. 149, відповідно до якого позивач звільнений від роботи з 24 вересня 2012 року до 10 жовтня 2012 року.
Однак, як вбачається з матеріалів справи на а.с. 149 знаходиться копія лікарняного листа серії АВЦ №478056, виданого ОСОБА_6
Разом з тим, колегія судді зазначає, що наказом №507 о/с від 3 жовтня 2012 року позивача звільнено з 11 жовтня 2012 року, а довідка яка міститься в матеріалах справи про те, що ОСОБА_2 в період з 9 жовтня 2012 року по 12 жовтня 2012 року перебував на лікарняному, не може бути належним документом, який підтверджує вказану обставину, оскільки тимчасова непрацездатність може бути підтверджена лише виданим у встановленому порядку листком непрацездатності.
Згідно зі статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Й. Рецебуринський
Судді В.І. Ємельянова
В.М. Кочан