28 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/29259/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Висконс М" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 у справі № 2а-6494/08/2170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Висконс М"
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про визнання нечинним та скасування акту, -
Товариство звернулось до суду з позовом, з урахуванням уточнень, про визнання нечинним та скасування акту від 07.08.2008 № 33 про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість (далі - ПДВ).
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.01.2009 позов задоволено, визнано нечинним та скасовано акт від 07.08.2008 № 33 про анулювання реєстрації платника ПДВ.
Рішення обгруновано тим, що анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу можливе лише, якщо юридичну особу виключено з державного реєстру, а до моменту такого виключення анулювання реєстрації здійснюється виключно за ініціативою юридичної особи.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що наявність судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством та наявність відомостей в Єдиному державному реєстрі про внесення запису щодо такого рішення є достатніми підставами для анулювання реєстрації платника ПДВ.
Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, Товариство до Вищого адміністративного суду України подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Висконс М" зареєстроване у Державній податковій інспекції у м. Херсоні та є платником ПДВ з 29.12.2006.
Рішенням постійно діючого третейського суду від 31.03.2008 № ДР-60-43/07 юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Висконс М" припинено, призначено голову ліквідаційної комісії та зобов'язано у чотиримісячний термін з дня ухвалення рішення надати Державному реєстратору документи, необхідні для припинення Товариства.
Вказане судове рішення стало пдставою для складення Державною податковою інспекцією акт від 07.08.2008 № 33 про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача на підставі пп. "б" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість.
Згідно з пп. "б" п. 9.8 ст. 9 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011) реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
Анулювання реєстрації на зазначених підставах здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу (п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 25.2 Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79).
За змістом п. 25.2.1 наведеного Положення органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації у разі існування підстав, визначених у пп. "б" - "ґ" цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій до Єдиного державного реєстру внесено запис про винесення судового рішення про припинення юридичної особи, натомість запису про припинення юридичної особи державним реєстратором не вносився, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців Серії АВ № 571182 від 15.10.2008 (а.с. 24-26).
Отже, запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про припинення юридичної особи, який вноситься державним реєстратором на підставі Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та який є підставою для анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, на момент винесення відповідного рішення контролюючим органом був відсутній.
Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" визначено, у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Суд апеляційної інстанції вищезазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку, що наявність судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством, та наявність відомостей в Єдиному державному реєстрі про внесення запису щодо такого рішення є достатніми підставами для анулювання реєстрації платником ПДВ.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції застосував норми матеріального права та спір у справі вирішив правильно, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Висконс М" задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 у справі № 2а-6494/08/2170 скасувати та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.01.2009.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко