03 листопада 2014 року м. Київ В/800/4762/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Рецебуринського Ю.Й. - доповідача,
Амєліна С.Є.,
Білуги С.В.,
Бутенка В.І.,
Весельської Т.Ф., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування протоколу та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу,
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2014 року.
Відповідно до статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239-2 і 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2014 року (К/9991/62563/12) ОСОБА_1 зазначає про неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме - пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок) та статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 15 травня 2012 року позов задоволено. Скасовано пункт 96 протоколу №1 засідання комісії Міністерства оборони України по розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги від 20 січня 2010 року в частині, що стосується полковника у відставці ОСОБА_1 . Зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 у відповідності до статтей 9, 16 Закону №2011-ХІІ в розмірі 54-місячного грошового забезпечення, як інваліду 2-ї групи, виходячи з місячного грошового забезпечення в розмірі 2317 грн. 17 коп. за останньою посадою ОСОБА_1 , з вирахуванням страхової суми 4250 грн. 00 коп., яку позивач отримав при встановленні інвалідності 3-ї групи 28 грудня 2005 року.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2014 року, яку просить переглянути заявник, залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 в 2005 році звільнений з військової служби за станом здоров'я, 28 грудня 2005 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності та визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 50% у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з проходженням військової служби. Позивачу було виплачено страхову суму у зв'язку з втратою працездатності, що сталося внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби у розмір 4250 грн. 00 коп., тому нова редакція статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також дія постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 поширюється лише на військовослужбовців, які були звільненні з військової служби після 1 січня 2007 року. Оскільки ОСОБА_1 скористався своїм правом на отримання коштів у випадку часткової втрати працездатності, то дія нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 на ОСОБА_1 не поширюється.
Як на підставу неоднакового застосування одних і тих самих норм
матеріального права судом касаційної інстанції заявник посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2014 року (К/9991/75467/11), від 12 червня 2013 року (К/9991/75243/12), від 19 вересня 2013 року (К/9991/54948/12), від 16 квітня 2014 року (К/800/45865/13), від 4 квітня 2013 року (К/9991/46195/11).
Так, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2013 року (К/9991/75243/12), від 16 квітня 2014 року (К/800/45865/13), від 4 квітня 2013 року (К/9991/46195/11), суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що оскільки позивачу 9 березня 2010 року встановлена І група інвалідності (К/9991/75243/12), ІІ група позивачу встановлена 31 липня 2008 року (К/800/45865/13), ІІ група інвалідності встановлена позивачу 15 квітня 2008 року (К/9991/46195/11), у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, позивачі мали право на виплату одноразової грошової допомоги згідно з частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2014 року (К/9991/75467/11) залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, суд касаційної інстанції виходив з того, що 10 травня 2007 року позивачу встановлена ІІІ група інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, а ІІ група - 13 червня 2008 року, тому позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги згідно з частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2013 року (К/9991/54948/12), суд касаційної інстанції залишаючи без змін рішення судів попередньої інстанції про задоволення позову виходив з того, що виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними актами для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок, а Закон №2011-XII, який має вищу юридичну силу.
З рішень Вищого адміністративного суду України 23 вересня 2014 року, від 6 березня 2014 року, вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб та статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») у подібних правовідносинах, у зв'язку з чим, суд касаційної інстанції прийняв різні за змістом судові рішення.
У зв'язку з цим, колегія суддів допускає до провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування протоколу та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу.
Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства
України, суд
Допустити до провадження Верховного Суду країни справу за позовом
ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування протоколу та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу.
Ухвалу про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надіслати до Верховного Суду України протягом п'яти днів з дня її постановлення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Ю.Й. Рецебуринський
С.Є. Амєлін
С.В. Білуга
В.І. Бутенко
Т.Ф. Весельська