Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі прокурора ОСОБА_4 ,
представників особи, яка подала скаргу, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні 06 листопада 2014 року матеріали справи за апеляцією ОСОБА_7 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року , -
Як убачається зі змісту вказаної постанови, ОСОБА_7 звернувся до суду першої інстанції із скаргою на постанову старшого оперуповноваженого ВКР Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 від 03 жовтня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 129, 189 КК України, в задоволенні якої йому було відмовлено.
При цьому суд послався на те, що ОСОБА_7 пропустив встановлений ст. 236-1 КПК України 1960 року строк для оскарження постанови від 03 жовтня 2011 року, яка йому направлена згідно наявного в матеріалах супровідного листа.
Крім того, виходячи з пояснень представника ОСОБА_7 про спілкування останнього з приводу поданої тим заяви до правоохоронних органів з оперуповноваженим ОСОБА_8 , як указано в постанові, є всі підстави вважати, що ОСОБА_7 був обізнаний з наявністю постанови і не отримував останню за відсутності потреби, якщо припустити, що останній не отримував постанову через пошту.
На погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_7 в апеляції (апеляційній скарзі) просить постанову суду першої інстанції скасувати, постановити свою, якою скасувати постанову старшого оперуповноваженого ВКР Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 від 03 жовтня 2011 року та направити матеріали справи прокурору Дарницького району м. Києва для прийняття рішення про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_9 за фактом вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 129, 189 КК України, а саме за вимагання грошових коштів шляхом погрози вбивством.
При цьому ОСОБА_7 вказує, що постанову від 03 жовтня 2011 року він отримав лише 16 вересня 2014 року, а тому подана ним на дану постанову скарга 20 вересня 2014 року не виходить за межі строку, установленого в ст. 236-1 КПК України 1960 року, а висновки суду щодо пропуску ним строку на апеляційне оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи ґрунтуються тільки на припущеннях.
Що стосується поданої ним заяви про вчинення ОСОБА_9 злочинів, передбачених ст.ст. 129, 189 КК України, то вважає, що вона за змістом відповідає вимогам закону, а тому у слідчих органів були приводи і підстави для порушення кримінальної справи за фактом вчинення відносно нього- ОСОБА_7 злочину.
Зазначає про неналежну перевірку органом досудового слідства обставин, викладених у його скарзі, і як наслідок неправомірно прийняття постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.
Посилається, що його скарга не повинна була розглядатися слідчим суддею, як про це зазначено в постанові, а судом в порядку КПК України 1960 року.
Неявка в судове засідання ОСОБА_7 не перешкоджає розгляду справи, проти чого не заперечували його представники.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників ОСОБА_7 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які повністю підтримав доводи, що викладені в апеляції, пояснення прокурора, який вважав, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а постанова - скасуванню з направленням матеріалів за скаргою на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи за скаргою, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку про те, що вона підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Справа розглядається в суді апеляційної інстанції 06 листопада 2014 року після набрання чинності 20 листопада 2012 року Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року (КПК України).
З огляду на положення п.п. 7, 15 Розділу ХІ “Перехідні положення” КПК України, апеляційні скарги (апеляції) у кримінальних справах, у тому числі за скаргами на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, які надійшли до суду першої інстанції 20 листопада 2012 року чи пізніше, якщо вони подані з дотриманням строку оскарження, передбаченого КПК України 1960 року, розглядаються з дотриманням положень Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року зі змінами (КПК України 1960 року).
Як указують положення ст. 236-2 КПК України 1960 року, скарга на постанову органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи розглядається суддею за матеріалами, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи в судовому засідання, де ведеться протокол.
Проте, як свідчать матеріали за скаргою, протокол судового засідання в справі відсутній, а є лише журнал судового засідання, який відображає здійснення технічної фіксації судового розгляду скарги (а.с. 14, 15).
Зміст журналу судового засідання не відповідає вимогам, визначеним ст. 87 КПК України щодо змісту протоколу судового засідання.
Не є ґрунтовним в змісті положень КПК України 1960 року і застосування при розгляді даної скарги ОСОБА_7 фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
За відсутності протоколу судового засідання постанова суду у всякому разі підлягає скасуванню, як на те вказують приписи п. 10 ч. 2 ст. 370 КПК України 1960 року, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, з направленням справи на новий судовий розгляд.
Але при цьому слід вказати і на інші порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону.
А саме, як правильно зазначено в апеляції ОСОБА_7 , його скарга на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 03 жовтня 2011 року повинна розглядатися, виходячи зі змісту приписів п.п. 7, 15 ХІ “Перехідні положення” КПК України 2012 року в порядку, передбаченому КПК України 1960 року, а не слідчим суддею, як указано в постанові, де, крім того, у вступній частині постанови не відображено участь при розгляді скарги ОСОБА_7 його представника.
Дані журналу судового засідання вказують, що при розгляді скарги приймав участь “скаржник ОСОБА_5 ” тоді, як скарга подана ОСОБА_7 , а ОСОБА_5 являється його представником, який і брав участь в судовому засіданні.
Вказані обставини підтвердив в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_7 - ОСОБА_5 .
Не відповідає вимогам процесуального закону і зміст резолютивної частини постанови, з якої не можна зробити взагалі будь-якого висновку про те, чия скарга була розглянута та на яке процесуальне рішення.
Мотивувальна ж частина постанови, також не містить обставин, на підставі яких суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні скарги, як-то, коли саме постанова про відмову в порушенні кримінальної справи була направлена ОСОБА_7 .
Крім того, висновки мотивувальної частини постанови викладені не в категоричній формі, що суперечить приписам закону.
Оскільки постанова суду підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, інші доводи апеляції ОСОБА_7 підлягають дослідженню при новому розгляді справи, під час якого необхідно належним чином дослідити матеріали провадження за скаргою та матеріали, на підставі яких було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, звернувши при цьому увагу на доводи ОСОБА_7 про отримання ним копії оскаржуваної постанови старшого оперуповноваженого ВКР Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 16 вересня 2014 року, після чого прийняти законне і обґрунтоване рішення за скаргою ОСОБА_7 .
На підставі викладеного, апеляція ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню.
Але при цьому слід вказати, що апеляційні вимоги ОСОБА_7 про можливість суду апеляційної інстанції при скасуванні постанови місцевого суду з постановленням своєї постанови про скасування постанови старшого оперуповноваженого ВКР Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 від 03 жовтня 2011 року та направлення матеріалів справи прокурору Дарницького району м. Києва для прийняття рішення про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_9 за фактом вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 129, 189 КК України, а саме за вимагання грошових коштів шляхом погрози вбивством - не ґрунтується на вимогах кримінально-процесуального закону.
Керуючись п.п. 7, 15 Розділу ХІ “Перехідні положення” КПК України, ст.ст. 365, 366, 382 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
Апеляцію ОСОБА_7 задовольнити частково.
Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 29 вересня 2014 року, якою, за її змістом, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову старшого оперуповноваженого ВКР Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 від 03 жовтня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 129, 189 КК України, - скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3