АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-10844 Головуючий у1-й інстанції - Мирошниченко О.В.
Доповідач - Пікуль А.А.
6 листопада 2014 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Невідомої Т.О.
СаліховаВ.В.
при секретарі Троц В.О., Кучер Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 4 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання недійсними розпорядження та свідоцтва про право власності,-
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 4 липня 2014 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання недійсними розпорядження та свідоцтва про право власності.
Суд визнав недійсним пункт 2 розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 782 від 13 листопада 2012 року про укладання договорів найму.
Суд визнав недійсним свідоцтво про право власності, видане 25 грудня 2012 року відділом приватизації житлового фонду Голосіївської державної адміністрації ОСОБА_4 на 46/100 частину квартири АДРЕСА_1.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування істотних обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 4 липня 2014 року скасувати у повному обсязі (а.с.185-188).
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: ОСОБА_4 та її представника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити, представника позивача ОСОБА_6, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
26 липня 1986 року ОСОБА_7 на родину з трьох осіб (ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5) видано ордер № 4824 на квартиру АДРЕСА_1.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 6 червня 2012 року, постановленою у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, треті особи: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», про виселення, зобов'язання вчинити певні дії, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, зміну договору найму та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування Житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про зміну договору найму житлового приміщення, закрито провадження у вказаній вище цивільній справі. Судом визнана мирова угода, укладена між сторонами, відповідно до умов якої визначено порядок користування житловою площею спірної квартири, а саме визначено, що ОСОБА_4 одноосібно користується кімнатою № 6 площею 10,5 кв. метрів квартири АДРЕСА_1 ; ОСОБА_5 з сином ОСОБА_8 користується кімнатою № 7 площею 12,5 кв. метрів квартири АДРЕСА_1; кімната № 5 площею18,4 кв. м., та всі інші побутові приміщення, а саме: кухня площею 5,4 кв. метрів, ванна кімната площею 2,0 кв. м, туалетна кімната площею 1,0 кв. метрів, коридор площею 5,0 кв. м, шафа площею 0,9 кв. метрів - залишаються у спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Відповідно до пункту другого розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 13 листопада 2012 року за № 782, на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 6 червня 2012 року, розділено договори найму згідно з ОСОБА_4, яка мешкає в кімнаті № 6, житловою площею 10,50 кв. метрів, та ОСОБА_5, яка разом з сином мешкає в кімнаті № 7 житловою площею 12,50 кв. метрів квартири АДРЕСА_1, при цьому кімната № 5 житловою площею 18,40 кв. м., залишається в спільному користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_4
25 грудня 2012 року ОСОБА_4 звернулась до органу приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про передачу у власність останній житлової площі квартири АДРЕСА_1.
На підставі заяви ОСОБА_4 від 25 грудня 2012 року здійснено розрахунок площі квартири, що безоплатно приватизується, згідно якого загальна площа становить 25,7 кв. метрів, що становить 46/100 частин квартири АДРЕСА_1.
25 грудня 2012 року Відділом приватизації житлового фонду Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на 46/100 частини квартири АДРЕСА_1.
Згода ОСОБА_5 на приватизацію ОСОБА_4 житлової площі у спірній квартирі не надавалась, в матеріалах приватизаційної справи та цивільної справи відсутня.
З довідки про склад осіб, зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_1, виданої ТОВ Фірмою «Квартет ЛТД» у серпні місяці 2012 року убачається, що у спірній квартирі станом на серпень 2012 року були зареєстровані: ОСОБА_4, яка займала кімнату, площею 10,5 кв. метрів та ОСОБА_5, яка займала кімнату, площею 12,5 кв. метрів.
За встановлених обставин районний суд прийшов до висновку, що розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 13 листопада 2012 року № 782 порушені права малолітнього ОСОБА_8, який зареєстрований у спірній квартирі з 18 травня 2004 року, а тому п.2 цього розпорядження про розділ договорів найму є незаконним. Як наслідок, свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_4 на підставі указаного розпорядження, підлягає визнанню недійсним.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки суду щодо підстав для задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Указані обставини, ураховуючи положення ст. 309 ЦПК України, дають суду апеляційної інстанції підстави для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.
З наявних у справі письмових доказів убачається, що оспорювань позивачем свідоцтво про право власності від 25 грудня 2012 року (а.с.11) видане не на підставі розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 13 листопада 2012 року № 782, яким розділені договори найму (а.с.12), а на підставі розпорядження органу приватизації від 25 грудня 2012 року № 37159 (а.с.11, 64).
В рамках даного спору розпорядження органу приватизації від 25 грудня 2012 року № 37159 про передачу квартири у власність позивачем не оспорюється, тому правові підстави для визнання недійсним виданого на підставі цього розпорядження свідоцтва про право власності відсутні.
За правилом ч.1 ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Оспорюване позивачем розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 13 листопада 2012 року № 782 видане Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 6 червня 2012 року. Цією ухвалою визнана мирова угода сторін - ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_8, якою визначений порядок користування квартирою АДРЕСА_1 (а.с.111-113).
За правилом ч.1 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
У даному випадку мирова угода сторін була визнана судом і ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 6 червня 2012 року, яка набрала законної сили, ураховуючи положення ст.14 ЦПК України, є обов'язковою для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування та підлягає виконанню.
На час апеляційного розгляду справи ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 6 червня 2012 року у передбаченому процесуальним законом апеляційному чи касаційному порядку не скасована.
Ураховуючи вищенаведене, правові підстави для визнання недійсним п.2 розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 13 листопада 2012 року № 782 також відсутні.
Керуючись ст.303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 4 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: Т.О. Невідома
В.В. Саліхов