АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-ц/796/12016/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лазаренко В.В.
Доповідач: Волошина В.М.
04 листопада 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.
при секретарі Круглик В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -
У січні 2014 року ПАТ «КБ «Надра» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимог тим, що 26.02.2007 між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №66/П/35/2007-840, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 219 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12,49% річних з кінцевим терміном повернення 25.02.2027. В свою чергу відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни передбачені договором. Зважаючи на порушення відповідачем умов договору, ПАТ «КБ «Надра» просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість, загальний розмір якої станом на 10.01.2014 складає 291 903,88 доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу валют НБУ станом на 10.01.2014 становить 2 333 187,72 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра»» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра»» заборгованість за договором № 66/П/35/2007-840 від 26.02.2007 року в загальному розмірі 291 903,88 доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на 10.01.2014 року становить 2 333 187, 72 гри., витрати на оплату судового збору в сумі 3 654,00 грн., а всього - 2 336 841 грн. 72 коп..
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції відповідач та його представник подали апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просять рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 7 900,95 доларів США, що є еквівалентом 63 152,26 грн., та штрафу за порушення умов кредитного договору у розмірі 21 900,00 доларів США, що є еквівалентом 175 046,70 грн. скасувати, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначили, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у позовній заяві та матеріалах справи відсутні будь які обгрунтування та докази вчинення відповідачем порушення, яке б могло призвести до застосування неустойки у вигляді штрафу, що передбачено п. 5.2. Договору. Крім того, вважають, що одночасне стягнення з відповідача пені та штрафу є покладання на боржника подвійної відповідальності, що суперечить вимогам частини 1 статті 61 Конституції України.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача Герасимчук І.А. - заперечував, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.02.2007 між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2, як позичальником укладено кредитний договір №66/П/35/2007-840. Згідно умов договору банк зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 219 000,00 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 12,49% річних строком на 240 місяців до 25.02.2027. В свою чергу відповідач зобов'язався за кредитним договором повернути грошові кошти та сплатити відсотки за їх користуванням. Банк, покладені на нього обов'язки кредитним договором, виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 219 000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером від 26.02.2007 № NL-2 (а.с. 14). Згідно п.п. 3.3.2, п.п. 3.3.3 кредитного договору, відповідач зобов'язався щомісячно до 10 числа поточного місяця сплачувати мінімальний платіж у розмірі 2509,00 доларів США. Пунктом 5.1. кредитного договору передбачена відповідальність позичальника за прострочення строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п.п. 3.3.3, а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.п. 4.3.5 кредитного договору, у виді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Пунктом 5.2 та підпунктом 4.3.2 сторони погодили, що у разі порушення умов кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту. У зв'язку з неналежним виконанням кредитного зобов'язання у позичальника виникла заборгованість.
Як вбачається з матеріалів справи позичальник ОСОБА_2 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту з 12.02.2011, а з 27.09.2012 - зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з виявленням факту порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, банк 22.01.2014 звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом і відсотками та з вимогою про дострокове повернення кредиту, з покладенням на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді пені і штрафу.
Відповідно до розрахунку наданого позивачем станом на 10.01.2014 заборгованість відповідача за кредитом становить 291 903,88 доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу валют НБУ станом на 10.01.2014 становить 2 333 187,72 грн.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Встановивши при розгляді справи, що відповідач ОСОБА_2 погодився укласти договір на умовах, визначених у ньому, отримав грошові кошти, однак своїх зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення вимог ПАТ КБ «Надра» та стягнення з позичальника ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором, а саме: 202 171,45 доларів США, з яких 10 145,92 доларів США - прострочений кредит; 192 025,53 доларів США - дострокове повернення кредиту; заборгованість по сплаті відсотків за період з 27.09.2012 до 09.01.2014 у розмірі 59 931,49 доларів США, з яких прострочені відсотки - 57 125,79 доларів США. Також відповідає вимогам закону висновок суду першої інстанції про стягнення з позичальника ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» пені за порушення строків сплати кредиту і процентів в межах річного строку за останній рік невиконання основного зобов'язання ( з 10.01.2013 до 09.01.2014) у розмірі 7 900,95 доларів США та штрафу згідно із п. 5.2 договору за ненадання договору страхування предмету іпотеки та документу, що свідчить про внесення страхового платежу за період з 26.02.2013-01.01.2014 (п. 3.1.5 договору іпотеки) у розмірі 21 900,00 доларів США із розрахунку 10% від суми кредиту (219 000,00 доларів США).
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають вимогам закону.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо покладання на боржника подвійної відповідальності, що суперечить вимогам частини 1 статті 61 Конституції України, колегія суддів виходить з такого:
Умовами договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків погашення кредиту і процентів за користування ним.
Разом з тим, згідно з пп. 5.2 кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення: один із них - за порушення обов'язку щодо забезпечення банка необхідними документами та порушення положень договору іпотеки.
За таких обставин доводи апеляційної скарги в частині неправильного застосування судом вимог статті 61 Конституції України і статті 549 ЦК України та покладення на нього подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов'язання не знайшли свого підтвердження.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: