Справа № 22-11983 Головуючий у 1-й інстанції - Антипова Л.О.
Доповідач - Пікуль А.А
23 жовтня 2014 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Побірченко Т.І.
Саліхова В.В.
при секретарі Троц В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 2 червня 2014 року за заявою про роз'яснення рішення у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_2, третя особа: Садівницьке товариство "Сад-Будівник", про вилучення земельної ділянки,-
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 2 червня 2014 року задоволено заяву ОСОБА_4, яка діє в інтересах Київської міської ради про роз'яснення рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року.
Суд роз'яснив рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року наступним чином: Комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва", як представник позивача Київської міської ради має право сплатити грошову компенсацію на загальну суму 567 508 грн., шляхом перерахування Головним управлінням державної казначейської служби України в м. Києві даної суми з відповідного казначейського рахунку, закріпленого за Комунальним підприємством "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" на відповідний рахунок ВДВС Дніпровського управління юстиції, з метою подальшого їх перерахування на банківський рахунок відповідача ОСОБА_2.
Не погодившись з таким вирішенням питання, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення процесуальних норм і матеріального права при роз'ясненні судового рішення, просить ухвалу скасувати та прийняти нову ухвалу, якою відмовити заявнику у роз'ясненні судового рішення (т.2, а.с.214-217).
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: ОСОБА_2, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, представника позивача - Кохан А.І., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Роз'яснюючи рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року, суд першої інстанції виходив з того, що в процесі примусового виконання зазначеного рішення суду виникла необхідність його роз'яснення, оскільки є не зовсім зрозумілим механізм, відповідно до якого у разі примусового виконання рішення суду позивач Київська міська рада, в особі представника КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" повинен сплатити відповідачу (ОСОБА_2) грошову компенсацію на загальну суму 567 508 грн., так як ця дія є добровільною, а не примусовою.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали Дніпровським районним судом м. Києва порушено цивільне-процесуальне законодавство України оскільки суд розглянув заяву особи, яка не мала повноважень на подання такої заяви; судове засідання 6 червня 2014 року було проведено без виклику сторін по справі; заява про роз'яснення рішення суду подана з пропуском строку, передбаченим ст.221 ЦПК України. Окрім того відповідач зазначає, що подання заяви про роз'яснення рішення суду є намаганням КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" ухилитись від сплати грошових коштів відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року.
Указані доводи, а також доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що рішення суду є зрозумілим, а тому не потребує будь-якого роз'яснення, і труднощі позивача насправді стосуються порядку виконання рішення, не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення виходячи з наступного.
З матеріалів справи убачається, що заява про роз'яснення рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року подана ОСОБА_4, яка діє в інтересах Київської міської ради згідно з довіреністю №225-КР-1031, виданою 13 жовтня 2010 року (т.2, а.с.206). Довіреність є дійсною до остаточного вирішення земельно-майнових питань при будівництві Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві, тобто такою, що діяла на момент подання заяви до суду.
Після отримання вищезазначеної заяви районним судом було вчинено відповідні процесуальні дії при підготовці до розгляду заяви - направлено судову повістку сторонам у справі (т.2., а.с.207). Судове засідання було проведене за відсутності сторін у справі, що не є перешкодою для розгляду питання про роз'яснення рішення суду, а тому посилання апеляційної скарги на дану обставину є безпідставним.
Зі змісту і матеріалів заяви представника позивача про роз'яснення рішення та змісту оскаржуваної ухвали (т.2, а.с.198-205; 209-210) дійсно вбачається, що роз'ясненню підлягало не саме рішення, а спосіб і порядок його виконання в частині порядку сплати позивачем грошової компенсації у розмірі 567 508 грн. В ухвалі про роз'яснення рішення районний суд фактично встановив порядок виконання рішення в частині сплати позивачем грошової компенсації відповідачу.
При цьому з наданих представником позивача апеляційному суду письмових доказів убачається, що платіжними дорученнями № 17 та №18 від 12 червня 2014 року КП «Дирекція будівництва ШТС м. Києва» на рахунок ВДВС Дніпровського РУЮ міста Києва перераховано по 283 754 грн., всього: 567 508 грн. (283754 х 2). Платіжним дорученням № 2522 від 24 червня 2014 року ВДВС Дніпровського РУЮ міста Києва перерахував 567 508 грн. на рахунок ОСОБА_2 у «Ощадбанку».
Частиною 2 ст. 221 ЦПК передбачено, що подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Отже, ураховуючи, що на час апеляційного розгляду справи рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року в частині сплати позивачем грошової компенсації у розмірі 567 508 грн. виконане, у апеляційного суду немає підстав вважати, що вирішення районним судом в ухвалі про роз'яснення рішення питання порядку виконання рішення призвело до порушення прав ОСОБА_2 на отримання від позивача грошової компенсації у розмірі 567 508 грн. Водночас, відповідно до положень процесуального законодавства не може бути правильне по суті і справедливе судове рішення з одних лише формальних міркувань.
Решта доводів апеляційної скарги є гіпотетичними твердженнями відповідача щодо розвитку подій, пов'язаних із виплатою йому компенсації вартості земельної ділянки, яка вилучається у нього за рішенням суду.
Враховуючи наведене, підстав для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає.
Керуючись ст.303, 307, ст. 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 2 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: Т.І. Побірченко
В.В. Саліхов