11 листопада 2014 року Справа № 914/2259/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиУправління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради
на постановувід 22.09.2014 Львівського апеляційного господарського суду
у справі№ 914/2259/14
господарського суду Львівської області
за позовомУправління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Смоківниця"
пророзірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу № 2882 від 30.12.2013
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: від відповідача:Временова М.О. (довіреність № 2302-вих-2824 від 22.10.2014) не з'явились
Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Король М.Р.) від 24.07.2014, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Якімець Г.Г., судді - Гнатюк Г.М., Кордюк Г.Т.) від 22.09.2014, у справі № 914/2259/14 в задоволенні позову відмовлено повністю.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.5 ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Смоківниця" про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу №2882 від 30.12.2013, мотивуючи свою позицію тим, що договір підлягає розірванню в імперативному порядку, оскільки відповідач не сплатив кошти згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 календарних днів після закінчення строку виконання зобов'язання з оплати ціни продажу об'єкта продажу.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди правомірно виходили із такого.
30 грудня 2013 між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (в тексті договору - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смоківниця" (в тексті договору - покупець) укладено договір №2882 купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1, продавець зобов'язався, відповідно до ухвали 3-ої сесії 6-го скликання Львівської міської ради №605 від 30.06.2011, передати у власність покупцю нежитлове приміщення підвалу та першого поверху, площею 158,1 кв.м, розташоване у будинку №9 за адресою: м. Львів, вул. Т. Шевченка, яке належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.10.2013, індексний номер 10318321, а покупець зобов'язався прийняти зазначене нежитлове приміщення і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі, та зареєструвати право власності на вказане приміщення в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п.1.3 Договору право власності на об'єкт продажу переходить до покупця після сплати у повному обсязі ціни продажу об'єкта продажу, підписання акта прийому-передачі об'єкта продажу та державної реєстрації у встановленому законом порядку права власності на придбаний об'єкт.
Пунктами 1.4, 1.6, 1.7 Договору передбачено, що згідно зі Звітом про оцінку, складеним 30.09.2013 Колективним підприємством "Львівське бюро експертів-оцінювачів", затвердженим наказом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради №432-П від 29 листопада 2013, вартість відчужуваного приміщення становить 742340 грн. без ПДВ. Податок на додану вартість становить 148468 грн. Зазначений в Договорі об'єкт продається за ціною 890808 грн, у тому числі ПДВ.
Згідно п.п.2.1, 2.2 Договору покупець зобов'язався сплатити продавцю 890808 грн за придбаний об'єкт продажу протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення даного договору. Розрахунки за придбаний об'єкт здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми з розрахункового рахунку №2600701450566/980, відкритого у відділенні №3 у м. Львів ЦФ ПАТ "Кредобанк", МФО 325365 (м. Львів, вул. Наливайка, 6) на рахунок продавця №37183003003071 в ГУДКСУ у Львівській області, м. Львів, вул. К.Левицького, 18, МФО 825014, код продавця за ЄДРПОУ 25558625. Датою оплати сторони вважають дату зарахування коштів на рахунок продавця.
Укладений між сторонами договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу №2882 від 30.12.2013 посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 30.12.2013 та зареєстровано в реєстрі за №11464.
Відтак, останнім днем сплати коштів за придбаний об'єкт продажу є 29.01.2014.
Відповідач, у передбачений Договором купівлі-продажу строк ціну об'єкта в розмірі 890808 грн не сплатив.
Відповідно до п.7.2 Договору у разі несплати ціни об'єкта продажу протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення договору, покупець сплачує на користь продавця неустойку у розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 (тридцяти) днів цей договір підлягає розірванню, відповідно до ч.5 ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
У зв'язку з невиконанням покупцем умов Договору, позивач звернувся до відповідача з претензією (вих.№2302-вих.369 від 04.02.2014), в якій просив ТзОВ "Смоківниця", зокрема, негайно сплатити суму основного боргу - 890808 грн, сплатити неустойку в розмірі 20% від вартості об'єкта продажу, що становить 178161,60 грн та повідомив, що у випадку несплати вказаних коштів, останнє пропонує розірвати Договір за взаємною згодою сторін.
Датою зарахування коштів на рахунок продавця, а саме: датою сплати ціни об'єкту є 05.02.2014, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжного доручення №230 від 04.02.2013 на суму 890808 грн.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Застосовуючи ч.2 ст.651 ЦК України, слід виходити з того, що підставою розірвання договору на вимогу однієї сторони є не лише сам по собі факт порушення умов договору другою стороною, а й обов'язкова наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладені договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилась порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.
Також критерієм істотного порушення закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладені договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Судами встановлено та не заперечується сторонами в судовому засіданні, що відповідач здійснив повну оплату ціни об'єкту продажу 05.02.2013, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення №230 на суму 890808 грн, тобто покупець отримав те, на що він очікував при укладенні договору; рішенням Господарського суду Львівської області від 06.06.2014 по справі №914/1174/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 по справі №914/1174/14, з ТОВ "Смоківниця" на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради присуджено до стягнення 17816,16 грн - неустойки за порушення відповідачем умов договору №2882 від 30.12.2013 щодо терміну сплати ціни об'єкта.
Як вже зазначалось, відповідно до п.7.2 Договору у разі несплати ціни об'єкта продажу протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення договору, покупець сплачує на користь продавця неустойку у розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 (тридцяти) днів цей договір підлягає розірванню, відповідно до ч.5 ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Посилання скаржника на ту обставину, що відповідачем, всупереч вимогам п.7.2 Договору, не сплачено неустойку за несплату ціни об'єкта, як на підставу розірвання спірного договору купівлі-продажу, колегією суддів правомірно не взято до уваги, оскільки, для застосування даного положення необхідна наявність одночасно двох умов: несплата ціни об'єкта продажу протягом наступних 30 днів та несплата неустойки.
Так, передбачений п.7.2 Договору 30-ти денний строк, протягом якого покупець зобов'язувався сплатити ціну об'єкта закінчився 29.01.2014, а період "наступних 30 днів", про які йде мова у вищевказаному пункті Договору, розпочинався 30.01.2014 та закінчувався 01.03.2014.
Як вказувалось вище, відповідач сплатив повністю ціну об'єкта за Договором - 05.02.2014, тобто в межах строку "наступних 30-ти днів", про які йде мова у п.7.2 Договору.
Для розірвання договору купівлі-продажу на підставі наведеного пункту Договору, необхідною умовою є прострочення відповідачем сплати вартості об'єкту більш як на 60 днів з дня нотаріального посвідчення договору, тобто з дня його укладення, з чого цілком правомірно виходили суди, відмовляючи в позові.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, відтак їх висновки про задоволення позовних вимог є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
Касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 у справі № 914/2259/14 залишити без змін.
Головуючий-суддя К.Грейц
Судді С.Бакуліна
О.Глос