Справа: № 826/9716/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.
Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
06 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.
при секретарі судового засідання Нечай Ю.О
за участю:
представника відповідача Яковлєвої М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсною податкової консультації від 11 червня 2014 року №6531/10/26-59-06-24 та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсною податкової консультації, що оформлена листом від 11 червня 2014 року №6531/10/26-59-06-24, зобов'язання з урахуванням висновків суду по цій справі надати податкову консультацію на запит №875 від 16.05.2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В судове засідання з'явилася представник відповідача, апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Представник позивача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із запитом від 16 травня 2014 року № 875 на отримання податкової консультації, в якій посилався на наступне. Відповідно до Статуту ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» предметом діяльності платника податків є операції в сфері надання фінансових послуг, зокрема - факторинг. На підставі умов відповідного договору факторингу, платник податків набув права вимоги до особи боржника за грошовими зобов'язаннями, виконання яких забезпечено іпотекою, предмет якої є власністю боржника. За набуте право вимоги платник податків сплатив ціну договору факторингу - погоджену сторонами факторингу вартість права вимоги (далі - ціна відступлення), яка є нижчою від суми вимоги - розміру заборгованості боржника. Так як боржник не виконує свої грошові зобов'язання перед платником податків, останній має намір в рахунок задоволення набутого права вимоги звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу третій особі (далі - «покупець») в порядку ст.ст. 36-38 Закону України «Про іпотеку». Згідно з висновками експерта, оціночна (ринкова) вартість предмета іпотеки становить 55 мільйонів гривень (далі - ціна продажу). Ціна продажу перевищує ціну відступлення та є меншою суми заборгованості боржника. Боржник, покупець та платник податків є платниками: податку на прибуток підприємств на загальних підставах; податку на додану вартість. На підставі вказаних умова та із посиланням на ст. 52 Податкового кодексу України позивач просив надати письмову консультацію з питань практичного використання норм податкового законодавства, які підлягають до застосування за наслідками описаної вище господарської операції платника податків, з визначенням у ній: моменту виникнення та бази розрахунку суми податку на прибуток підприємств - учасників господарської операції; моменту виникнення та бази розрахунку податкових зобов'язань та кредиту з податку на додану вартість, що виникатимуть в платників відповідного податку - учасників господарської операції; яким чином Боржника має бути повідомлено про звернення стягнення на предмет іпотеки, для відображення, у випадку необхідності, податкових наслідків; нормативно-правового обґрунтування наданої консультації.
Відповідач у відповідь на вказаний запит у своєму листі від 11 червня 2014 року № 6531/10/26-59-06-24 «Про розгляд листа» посилався на ст. 1077, ст. 1079 ЦК України, п. 153.5, п. 153.6 ст. 153, підпункт 196.1.5 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України та зазначив про те, що надання будь-яких висновків щодо кожного конкретного випадку виникнення податкових взаємовідносин, у тому числі й тих, про які йдеться у листі, можливе за результатами аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту, тобто під час документальної перевірки господарської діяльності суб'єктів господарювання.
Вважаючи, вказану відповідь такою, що суперечить нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що контролюючим органом в порушення суті податкової консультації були лише процитовані норми Цивільного та Податкового кодексів України, без надання відповіді по суті заданих запитань. При цьому відповідач посилався на можливість надання висновків щодо кожного конкретного випадку виникнення податкових взаємовідносин лише за результатами дослідження документів в ході проведення документальної перевірки.
Апеляційний суд не може погодитись із наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За визначенням, наведеним в підпункті 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
В силу п. 52.1 ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПК України).
Право на оскарження податкової консультації до суду та правові наслідки такого розгляду закріплені в нормах п. 53.3. ст. 53 ПК України, в силу яких платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
В законодавстві не визначена процедура надання податкової консультації.
Вочевидь при підготовки податкової консультації контролюючий орган при наданні консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, має проаналізувати усі норми, що регулюють спірні правовідносин, та норми, на які посилається заявник у своєму зверненні, та надати відповідь щодо практичного застосування цих норм з урахуванням конкретних обставин платника податків, дослідивши додані до звернення документи, в тому числі із можливим витребуванням додаткових документів в рамках строку розгляду такого виду звернення.
Водночас, як вбачається із спірної податкової консультації, вона містить посилання на норми Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України, що відповідає правовому регулюванню поставлених позивачем питанням, не суперечить нормам та змісту відповідного податку та судом не встановлено суперечності наданої відповідачем податкової консультації нормам або змісту Податкового кодексу України, через що відсутні підстави для визнання такої податкової консультації недійсною.
Щодо доводів позивача про відсутність чіткої відповіді у податковій консультації на поставлене у запиті питання колегія суддів зазначає, що відповідно до статтею 53 Податкового кодексу України не передбачено визнання судом податкової консультації недійсною, яка на думку платника податків, не містить конкретної відповіді на поставлене питання. Дана норма передбачає визнання судом податкової консультації недійсною лише в тому випадку, якщо податкова консультація суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, що позивачем в судовому засіданні доведено не було. Крім того згідно ст.52 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
За таких підстав, позовні вимоги щодо стягнення визнання недійсною податкової консультації, що оформлена листом від 11 червня 2014 року №6531/10/26-59-06-24, зобов'язання з урахуванням висновків суду по цій справі надати податкову консультацію на запит №875 від 16.05.2014 року, є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи вимоги позивача, не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Таким чином, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсною податкової консультації від 11 червня 2014 року №6531/10/26-59-06-24 та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.А. Губська
Суддя А.Б. Парінов
Суддя О.О. Беспалов
Повний текст виготовлено 10 листопада 2014 року
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.