Справа: № 810/2295/14 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
06 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.
при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Любарці" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Любарці" про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Любарці» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку № 2 за грудень 2013 року та січень-лютий 2014 року у розмірі 12477,75 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Відповідач надіслав заяву, в якій просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутності. Позивач про причини своєї неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач зареєстрований як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Бориспіль та Бориспільському районі Київської області.
Згідно з розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у відповідача наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у розмірі 12477,75 грн. виникла за грудень 2013 року та січень-лютий 2014 року.
Вказані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій було направлено на адресу відповідача та отримано останнім 05.12.2013 та 12.02.2014, що підтверджується наявними у справі копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, при цьому, судом встановлено, що відповідачем їх оскаржено не було.
Позивач, посилаючись на те що у добровільному порядку відповідач визначені у розрахунках суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах не сплатив, звернувся до суду із позовом про їх стягнення.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення вимог позивача, при цьому виходив з їх обґрунтованості.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "є" та "ж" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 квітня 2013 року (справа № 21-12а13) та від 08 жовтня 2013 року (справа №21-310а13).
Згідно ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Так, відповідач не оскаржує визначений позивачем розмір та склад фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
В той же час, відповідач, мотивуючи власну позицію про необгрунтованість позовних вимог, посилається на те, що з 03.07.2013 року підприємство перебуває в стані припинення на підставі судового рішення, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (запис від 03.07.2013 № 13541130002003241).
Колегія суддів критично оцінює вказані доводи апелянта, виходячи з наступного.
Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.
Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.
Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
При цьому, за змістом абзацу 2 пункту 6.9 даної Інструкції (в редакції на час внесення запису до ЄДР, що підприємство перебуває в стані припинення (03.07.2013) та на час направлення відповідачу розрахунків) у разі ліквідації підприємства без правонаступників повідомлення для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, органу Пенсійного фонду України за місцезнаходженням ліквідованого підприємства не направляється.
Тобто, вказане положення підлягає застосуванню у разі, якщо підприємство вже ліквідоване і не має правонаступників.
Також колегія суддів зазначає, що з порушенням ліквідаційної процедури не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.
Отже, оскільки внесення до ЄДР запису про те, що підприємство з 03.07.2013 перебуває у стані припинення, не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення, а тому, стягнення з підприємства суми заборгованості ґрунтується на законі.
В даному випадку колегія суддів враховує також позицію Верховного Суду України у постанові від 25 червня 2011 року № 21-113а11.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Любарці" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Любарці" про стягнення заборгованості - залишити без задоволення, а постанову Київського Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.А. Губська
Суддя А.Б. Парінов
Суддя О.О. Беспалов
.
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.