28 жовтня 2014 рокусправа № 314/4642/14-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.
за участю представників:
позивача: - ОСОБА_1
ОСОБА_2 дов від 21.08.2013
відповідача: - Біюн Н.М. дов від 17.10.2014
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2014 року
у справі № 314/4642/14-а
за позовом ОСОБА_1
до завідувача Вільнянського районного сектора управління державної міграційної служби України в Запорізькій області Біюн Н.М.
про визнання рішення та дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до завідувача (керівника) Вільнянського районного сектора управління державної міграційної служби України в Запорізькій області Біюн Н.М., в якому просив визнати протиправним дії та рішення відповідача, оформлене листом №23,26-898 від 26.06.2014, про відмову ОСОБА_1 в реєстрації місця проживання в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у реєстрації ОСОБА_1 в будинку, що належить позивачу на праві спадщини, яке не оформлене у зв'язку з відсутністю коштів.
Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Постанову суду з посиланням на п.1.4 та 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, мотивовано відсутністю належних доказів, які підтверджують особу власника будинку за адресою: АДРЕСА_1, унеможливлює реєстрацію позивача в зазначеному будинку згідно з вимогами, передбаченими Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженим Наказом МВС України № 1077 від 22.11.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за № 2109/22421; надані позивачем в якості доказів довідка, видана сільським головою Матвіївської сільської ради за вих. № 851 від 08.07.2014, та договір користування електричною енергією № 10032611 у цьому будинку від 22.10.2013 між ВАТ «Запроіжжяобленерго» та позивачем не прийняті судом як належні докази щодо встановлення власника будинку.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити в повному обсязі позовні вимоги. Позивач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив надані письмові докази: свідоцтво про право власності на житловий будинок, власником якого значиться померлий батько позивача ОСОБА_4, довідку Вільнянської державної нотаріальної контори, що позивач прийняв спадщину, але її не оформив, довідку виконавчого комітету Матвіївської сільської ради, що позивач постійно проживає у житловому будинку без реєстрації з жовтня 2010 року і по теперішній час, договір про користування електричною енергією між позивачем та ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Вільнянського РЕМ за адресою: АДРЕСА_1 від 22 жовтня 2013 року, на підставі яких відповідач зобов'язаний був зареєструвати ОСОБА_1 за місцем свого постійного проживання за вказаною адресою.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, згідно свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок № 745, виданого виконавчим комітетом Матвіївської сільської ради народних депутатів Запорізької області 30.05.1990 (реєстраційний напис Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації від 30.05.1990), житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4 (а. с.19).
Відповідно до свідоцтва про народження позивача - ОСОБА_1 ОСОБА_4 є його батьком (а.с.12).
За твердженням позивача в зазначеному вище житловому будинку постійно проживали його батьки: матір - ОСОБА_6 та батько - ОСОБА_4.
Згідно свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_6 (а. с.10). Згідно свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_4 (а. с.11).
Відповідно до довідки Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області № 164/02-14 від 22.05.2013 після смерті гр.ОСОБА_4 заведена спадкова справа; спадкоємцями, які прийняли, але не оформили спадщину (житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1), є син - ОСОБА_1 та донька - ОСОБА_7 (а. с.13).
З копії паспорту позивача вбачається, що останній, починаючи з 2001 року по 03.06.2014, був постійно зареєстрований в м.Запоріжжя, будь-які відмітки щодо реєстрації його проживання разом з батьками у вищевказаному будинку відсутні (а. с.8, 9).
Разом з тим, згідно довідки сільського голови Матвіївської сільської ради № 851 від 08.07.2014 ОСОБА_1 з жовтня 2010 року по теперішній час проживає в будинку АДРЕСА_1, без державної реєстрації (а. с.14).
Також матеріали справи містять укладений між ВАТ «Запроіжжяобленерго» та позивачем договір користування електричною енергією від 22.10.2013 № 10032611, який свідчить, що ОСОБА_1 є споживачем електроенергії по місту проживання у будинку АДРЕСА_1 (15, 16).
26.06.2014 ОСОБА_1 звернувся до завідувача Вільнянського районного сектора УДМС України в Запорізькій області з заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.17).
Листом № 23.26-898 від 26.06.2014 відповідач з посиланням на п.1.4 та 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, відмовив ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання з огляду на відсутність оформлення позивачем документів на право власності (а.с.18).
При цьому, з даного листа-відмови вбачається надання позивачем разом з заявою про реєстрацію місця проживання вищевказаних свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок № 745 та довідки Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області № 164/02-14 від 22.05.2013.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність оскаржуваних дій відповідача.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.4 Положення про державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України № 405/2011 від 06.04. 2011, Державна міграційна служба України (ДМС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.
ДМС України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
У відповідності до п.п.20 п.4 вказаного Положення ДМС України відповідно до покладених на неї завдань здійснює реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, веде відповідні реєстраційні обліки.
Відповідно до визначення, наведеного у ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV (в редакції на момент виникнення спірних відносин), реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Згідно приписів ч.1 ст.6 Закону № 1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Відповідно до положень ч.2 ст.6 Закону № 1382-IV для реєстрації особа, зокрема, подає: письмову заяву; паспортний документ; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; два примірники талона зняття з реєстрації.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів (ч.4 ст.6 Закону № 1382-IV).
Пунктом 2.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом МВС України № 1077 від 22.11.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за № 2109/22421 (в редакції на момент виникнення спірних відносин), для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру, зокрема:
письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5);
документ, до якого вносяться відомості про місце проживання;
квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;
документи, що підтверджують:
право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру.
За визначенням, яке міститься в ст.1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За правилами ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Якщо у складі спадщини є нерухоме майно, спадкоємець, який прийняв таку спадщину, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).
Проте за загальними правилами (ч.3 ст.1296 ЦК України) відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Таким чином, виходячи з аналізу зазначених правових норм, подання особою в передбачений законом строк заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини свідчить про прийняття нею спадщини.
Отже позивач, прийнявши спадщину, набув права користування спадщиною як складової частини права власності (ст.317 ЦК України).
Матеріали справи не містять доказів неправомірного набуття гр.ОСОБА_1 права спадкоємця, який прийняв, але не оформив спадщину (житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1).
Колегія суддів вважає неправомірною позицію суду першої інстанції щодо обґрунтованості відмови відповідача з огляду на ненадання позивачем документів, що підтверджують особу власника будинку, оскільки за приписами п.2.2 наведеного вище Порядку № 1077 необхідним є подання документів, що підтверджують право заявника на проживання в житлі. Вказана норма не вимагає подання документів, що підтверджують саме власника житла.
З цих же підстав колегія суддів також вважає безпідставним посилання на приписи Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, оскільки дане положення визначає порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (п.1.1 Тимчасового положення).
Відсутність державної реєстрації права власності позивача на будинок, спадкоємцем якого він є, за положеннями Порядку № 1077 не є підставою для відмови у реєстрації місця проживання.
Надані позивачем документальні докази: свідоцтво про право власності на житловий будинок, власником якого значиться померлий батько позивача - ОСОБА_4, довідка Вільнянської державної нотаріальної контори, що позивач прийняв спадщину, але не оформив її, довідка Матвіївської сільської ради про те, що позивач постійно проживає у житловому будинку без реєстрації з жовтня 2010 року і по теперішній час, договір про користування електричною енергією між позивачем та ВАТ "Запоріжжяобленерго" від 22.10.2013, підтверджують право ОСОБА_1 на проживання в будинку АДРЕСА_1.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає протиправною відмову відповідача в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Суд першої інстанції невірно та не у достатньому обсязі встановив обставини справи, ухваливши судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.196, п.3.ч.1 ст.198, ст.ст.202, 205, 207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2014 р. у справі № 314/4642/14-а скасувати.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язати завідувача Вільнянського районного сектора УДМС України в Запорізькій області здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко