04 листопада 2014 рокусправа № 399/114/14-а (2-а/399/30/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2014 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України , Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області , Управління Пенсійного фонду України в Онуфріївському районі Кіровоградської області, Прокуратури Онуфріївського району Кіровоградської області про зобов'язання вчинити дію з призначенням пільгової пенсії та відшкодування моральної шкоди, -
В листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління пенсійного фонду України в Онуфріївському районі Кіровоградської області, головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Державної казначейської служб Україи в якому після уточнених позивних вимог просив зобов'язати відповідачів призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах та відшкодувати за рахунок держави моральну шкоду в сумі 1 гривня 70 копійок.
Постановою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2014 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13 листопала 2013 року позивач звернувся з заявою в управління пенсійного України в Онуфріївському районі про призначення пенсії на пільгових умовах.
Листом УПФ України в Онуфріївському районі від 27 листопада 2013 року позивачу було повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та рекомендовано звернутись до комісії, яка створена при головному управлінні ПФУ в Кіровоградській області.
Рішенням комісії при Головному управлінні ПФУ в Кіровоградській області позивачу було частково підтверджено пільговий стаж роботи на посаді тракториста - машиніста, а саме за 1980, 1983, 1985, з 1987 по 1989 та 1991 роки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 р. №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно п. «в»ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства. Таким чином, для призначення пенсії позивачу на пільгових умовах на підставі п.«в»ч. 1 ст. 13 зазначеного Закону необхідним є наявність: факту досягнення позивачем 55 років; факту наявності трудового стажу на роботі тракториста-машиніста не менше 20 років; а також факту безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі -Порядок) також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно п.«д» ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення " та розділу ХУ Закону України „Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» на призначення пенсії на пільгових умовах мають право трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства при досягнені чоловіками -55 років, при загальному стажі роботи не менше 25 років, та при наявності стажу на зазначеній роботі -20 років.
Як вказує відповідач, у трудовій книжці позивача відсутні відомості, що підтверджують право на пенсію на пільгових умовах, а саме - не зазначено про безпосередню зайнятість на виробництві сільськогосподарської продукції.
В той же час, відповідно до п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У випадку, якщо підприємство змінило свою назву або реорганізувалося і являється правонаступником підприємства, де працювала особа, в такому випадку пільгову довідку про роботу трактористом надає підприємство- правонаступник з додаванням довідки про рерганізацію.
У тому випадку, якщо підприємство не існує, являється банкрутом або ліквідоване з інших причин (без визначення правонаступника) призначення пенсії трактористам проводиться на підставі «Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006р. №18-1 (із змінами внесеними постановою від 12.10.2007 року №18-7).
Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, створеними при головних управліннях Пенсійного фонду.
Як свідчать матеріали справи, позивач працював трактористом в колгоспі ім. Комінтерна, який реорганізовано в КСП «Перемога» та яке в подальшому було реорганізоване без встановлення правонаступника.
Згідно рішенням комісії при головному управлінні ПФ України в Кіровоградській області за вих. № 12 від 28 лютого 2014 року позивачу частково підтверджено пільговий стаж роботи на посаді тракториста-машиніста, а саме за 1980, 1983, 1985, з 1987 по 1989 та 1991 роки.
Рішенням Головного управління ПФУ в Кіровоградській області скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах від 25 листопада 2013 року № 27 УПФУ в Онуфріївському районі залишено без змін.
Підставою відмови в підтвердженні пільгового стажу роботи на пільгових умовах управлінням ПФУ в Онуфріївському районі стала відсутність документів, що визначають право на пенсію на пільгових умовах відповідно до п. "в" ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». З архівних довідок наданих архівом Онуфріївської районної ради слідує, що позивач працював трактористом-машиністом та був зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції відсутні.
В той же час, при розгляді справи у суді першої інстанції належними доказами (трудова книжка позивача, пояснення свідків та ін.) підтверджено, що позивач дійсно працював трактористом з 1975 по 2000 рік у колгоспі ім. Комінтерна та КСП «Перемога» та був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції.
Таким чином, на позивача поширюється дія п.«д» ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення " і він має право на одержання пенсії за вислугу років, в зв'язку з чим відмова відповідача щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років є незаконною.
Посилання суду першої інстанції та відповідача на ту обставину, що за відсутності рішення комісії при головному управлінні ПФУ в Кіровоградській області про підтвердження стажу роботи позивача у колгоспі ім. Комінтерна та КСП «Перемога», ОСОБА_1, втрачає право на пільгову пенсію, не приймається судом апеляційної інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон «Про пенсійне забезпечення» не передбачає, що право громадянина на пільгову пенсію припиняється внаслідок відсутності довідок чи рішень, передбачених порядком, затвердженим правлінням Пенсійного фонду.
Згідно Конституції України та КАС, суди є органами, що здійснюють захист прав громадян, передбачених Конституцією та законами України. При цьому суди наділені правом щодо встановлення обставин, стосовно яких точиться спір, виходячи з наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Будь яких доказів, що спростовують обставини, які свідчать про трудову діяльність позивача, відповідач не надав.
Щодо відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральній (немайновій) шкоді надано дефініцію, відповідно до якої під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода: може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством та судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
З метою з'ясування наявності підстав для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити наступні елементи: вину державного органу, наявність моральної шкоди та причинно-слідчий зв'язок між незаконними діями державного органу та завданою моральною шкодою, які в даному випадку відсутні.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є
порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання
Виходячи з викладеного вище, апеляційну скаргу Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області слід задовольнити частково. Постанову Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2014 р. - скасувати. Позов задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 203, 205, 207
Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2014 р. - скасувати.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Онуфріївському районі Кіровоградської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, як трактористу-машиністу відповідно до п. «в»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з дня його звернення - 13.11.2013 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: Т.С. Прокопчук