"26" січня 2010 р. справа № 2а-1027/09/1111
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В.
при секретарі судового засідання: Литовченко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплати пенсії, -
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про визнання протиправною відмови відповідача в задоволенні його заяви про переведення на пенсію по інвалідності і визначення розмірів державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з застосуванням прожиткового мінімуму, зобов'язання відповідача призначити з 01 січня 2009 року позивачу державну пенсію по інвалідності згідно ст. 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі по тексту - Закон №796) у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком з застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, а також додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, зобов'язати відповідача систематично та своєчасно індексувати і збільшувати пенсії позивачу згідно ст. 67 Закону №796.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 червня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 2 групи захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
З 12.04.2007 року позивачу була призначена пенсія за віком на підставі його заяви.
3 грудня 2008 року позивач звернувся з заявою до відповідача в якій просив перевести його з пенсії за віком на пенсію згідно ст.ст. 49, 50, 54 Закону №796.
Відповідач своїм листом №294/П-11 від 25.12.2008р. відмовив позивачу в переведенні його з одного виду пенсії на інший за недоцільністю. При проведенні умовного перерахунку пенсії відповідач виходив з розміру мінімальної пенсії за віком 19,91 грн., встановленого Постановою КМУ №1 від 03.01.2002р. та Постановою КМУ №894 від 13.07.2004р.
Зі статей 50 та 54 Закону №796 вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі -Закон № 1058), іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-IV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Таким чином, колегія суддів вважає, відповідач дійшов помилкового висновку щодо недоцільності проведення перерахунку пенсії, оскільки у разі проведення розрахунку пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону №1058, розмір умовно перерахованої пенсії був би значно більшим ніж зазначено відповідачем.
Відповідно до п. 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (надалі по тексту - Порядку), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання (реєстрації), а при необхідності - його законним представником (батьки або опікун (піклувальник)) за місцем проживання (реєстрації) представника.
Згідно п. 5 Порядку днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 6 Порядку передбачено, що особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, пенсія призначається з дня звернення з урахуванням пункту 5 цього Порядку.
Таким чином суд доходить висновку про право позивача на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту його звернення до відповідача, а саме з 02.12.2008 року. Позивач в позовній заяві просив зобов'язати відповідача призначити пенсію з 01 січня 2009 року.
При цьому суд не вважає обґрунтованими посилання відповідача на те, що позивачем не було подано заяву про перехід з одного виду пенсії на інший встановленого зразка, оскільки ч.ч. 3-4 ст.5 Порядку встановлено, що у разі, якщо до заяви про призначення, відновлення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за пенсією вважається день приймання заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо документи, які необхідно подати додатково, протягом трьох місяців не подані, пенсія за згодою особи призначається, відновлюється за наявними документами. У подальшому при надходженні додаткових документів пенсія перераховується зі строків, передбачених пунктом четвертим статті 45 Закону.
Відповідач не зазначив в своїй відповіді про необхідність звернення для вирішення поставленого питання з заявою певної форми чи подати будь-які інші документи, порушивши принципи обґрунтованості та добросовісності, встановлені ч.3 ст.2 КАС України.
З урахуванням сукупності викладених обставин суд доходить висновку про право позивача на отримання вищезазначеного виду пенсії за умови дотримання всіх норм, встановлених чинним законодавством щодо порядку переходу з одного виду пенсії на інший з 01 січня 2009 року.
Вимоги позивача щодо встановлення конкретно визначеного розміру пенсії задоволенню не підлягають, оскільки призначення та визначення розміру пенсії та додаткової пенсії віднесено до повноважень територіальних органів Пенсійного фонду України і не віднесено до компетенції судів.
З врахуванням обставин по справі колегія суддів вважає за необхідне і достатнім відновити порушені права позивача шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії щодо призначення позивачу державної пенсії, передбаченої ст.54 Закону № 796 та додаткової пенсії передбаченої ст.50 Закону № 796І з 01 січня 2009 року.
Колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача систематично та своєчасно індексувати і збільшувати пенсії позивачу згідно ст. 67 Закону №796 є передчасними, оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 червня 2009 року -скасувати.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області неправомірними щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про переведення його з одного виду пенсії на інший.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської призначити ОСОБА_1 державну пенсію і додаткову пенсії у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01 січня 2009 року.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення її тексту у повному обсязі.
Повний текст виготовлено 25 лютого 2010 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Судді: С.А. Уханенко
С.В. Сафронова