Справа: № 750/9842/14 Головуючий у 1-й інстанції: Литвиненко І.В. Суддя-доповідач: Романчук О.М.
Іменем України
11 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Романчук О.М.
Суддів: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання відмови у підвищенні виплати до пенсії незаконною та зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни,
24 вересня 2014 року позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м.Чернігові про визнання дій відповідача щодо не нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячне підвищення як дитині війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 січня 2014 року по 31 липня 2014 року включно, за виключенням фактично проведених виплат.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2014 року позовні вимоги за період з 01 січня 2014 року по 21 березня 2014 року залишено без розгляду.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2014 року позовні вимоги позивача до Управління Пенсійного Фонду України в м.Чернігові про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено, а саме: визнано дії відповідача щодо виплати підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 березня 2014 року по 31 липня 2014 року неправомірними; зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії з підвищенням її розміру відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22 березня 2014 року по 31 липня 2014 року і здійснити відповідні виплати на користь позивача за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного Фонду України в м.Чернігові подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01 січня 2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду, нарахування підвищення до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим вона звернулась до суду за захистом своїх прав.
Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року, встановлено, що норми і положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного Фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік, однак відповідної постанови, згідно якої Пенсійний Фонд України здійснює перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії, Кабінетом Міністрів України на час звернення позивача до суду прийнято не було.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про необхідність захисту прав позивача, зобов'язавши відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплатити щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 22 березня 2014 року по 31 липня 2014 року.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Романчук
Судді: Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.